Україна переживає сьогодні настільки відповідальний момент, що його можна порівняти з 1991 роком, а сам драматичний перебіг нинішніх подій — з процесами, що відбувалися у нас наприкінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття. Таку думку висловив Голова Верховної Ради Володимир Литвин на прес-конференції, що відбулася після завершення його зустрічі з послами країн—членів ЄС та «великої сімки». У розмові з журналістами він висловив своє бачення найактуальніших на сьогодні питань.
«Саме зараз час для того, щоб парламент випростався»
На запитання про те, чи можлива нормальна продуктивна робота парламенту в умовах передвиборних баталій, Володимир Литвин відповів: «Я дуже цього хотів би і робитиму для цього все можливе. Однак депутати, незважаючи на літній відпочинок, морально й психологічно стомлені тиском, який сьогодні відчувають. Стомлені й знесилені тим, що парламент поділений, що депутати приписані до однієї чи до іншої сили — часом саме приписані, як кріпаки до землі.
Але, гадаю, зараз — саме час, коли парламент зміг би випростатися. Це головне. У період владного міжсезоння Верховна Рада повинна зайняти свою нішу, а для цього потрібен серйозний фаховий підхід до роботи. Ну, не можна розглядати парламент як дві чи три ворожі сили! Опозиція — це частина народу, і більшість — це також частина народу. Не потрібно ділити себе на кращих і гірших, а просто виходити з того, що ми — один народ. Я хотів би, щоб це всі зрозуміли... Я дуже болісно переживаю деякі речі, що відбуваються у парламенті. Хочеться, щоб усім було добре, було добре країні, і тому виникає питання: ну навіщо це все? А ви ж розумієте, що ще не відкриті всі «напрацювання», ви побачите, скільки буде бруду, скільки буде шантажу з приводу поведінки всіх, зокрема й моєї... Не секрет, що кожна політична сила сьогодні шукає приводи для блокування роботи парламенту. Одні кажуть, що потрібно використати Верховну Раду на повну потужність для пропаганди своєї позиції в період президентської кампанії, і це зрозуміло й логічно. Іншим політтехнологи пропонують: щоб не дати можливість першим, давайте заблокуємо роботу парламенту. Я думаю, що це — шлях у нікуди і в першому, і в другому випадку. Треба знайти золоту середину».
Замість дискусії — взаємні звинувачення
На жаль, зазначив Голова Верховної Ради, передвиборну кампанію зведено до рівня з’ясування стосунків кандидатів. «Замість загальноукраїнської дискусії щодо того, де перебуває Україна і що потрібно робити, — зауважив він, — кандидати зайняті тим, що відповідають один одному на звинувачення. І це знижує рівень президентської кампанії, принижує самих кандидатів. Зрозуміло, що політтехнологам не було б роботи, якби ставити питання про відкритість, змагальність ідей, чесність кампанії: коло можливостей для них зменшується. А коли треба якийсь «піар» запустити, якусь провокацію втнути, то всі при роботі й усі винагороджені... Я думаю, що небезпечною також є тенденція зведення протистояння між народом і владою. Адже влада у нас уособлюється з державністю, й ми тим самим принижуємо сьогодні свою державу. Хочемо ми чи ні, а така постановка питання очевидна. Я не кажу вже про те, що сьогодні інші кандидати виштовхуються за межі політичних змагань. Кажуть — зайве їх підтримувати, зайве їх слухати, коли тут таке протистояння між двома силами. Це не що інше, як нав’язування людям безальтернативності вибору».
Водночас Володимир Литвин відкинув думку про те, що результати виборів можуть бути визнані недійсними: «Я цього не хотів би допускати. Ви ж розумієте, що це — невизначеність для країни, для політичної й економічної ситуації, фактично погіршення стосунків зі світом».
Про «екзит-пол»
Володимира Литвина запитали, чи поділяє він думку керівника виборчого штабу Віктора Януковича Сергія Тігіпка про те, що опитування «екзит-пол» (тобто людей, які щойно проголосували) є технологією маніпулювання виборами? Голова Верховної Ради (який вранці того дня мав тривалу зустріч з керівниками консорціуму відомих соціологічних організацій, які проводитимуть це опитування) сказав: «Як відомо, аналогічні дослідження проводилися в 1999 році на президентських виборах, і в 1998 та 2002 — на парламентських. І якщо взяти останні парламентські вибори, то похибка становила 1,5%. Тобто результати фактично збігалися, тож говорити про маніпулювання мені особисто важко. Скажімо, блок «За єдину Україну» за даними «екзит-пол» отримав 10,7%, а за даними ЦВК — менше 12%. Тобто, похибка мінімальна. Те само стосується виборів президента 1999 року. І головне, що така картина складається не лише з фаворитами, а й з усіма учасниками перегонів — і президентських, і парламентських. Учасники консорціуму, який проводитиме опитування, виходять, за їхніми словами, з того, що їм важливе реноме своїх організацій, і з того, що їм і надалі жити й працювати в Україні. А для цього вони повинні бути максимально об’єктивними. Гадаю, це дуже вагомий чинник. Тому потрібен реальний підхід і треба відмовитися від досліджень замовного роду, які можуть, фактично, розірвати країну... Я запитав організаторів: якщо «екзит-пол» проводитимуть п’ять-сім організацій, а розбіжності між результатами становитимуть 4, 5, 10 відсотків, то люди будуть збиті з пантелику: де ж правда?.. Організатори відповідають, що все можливо: політтехнологи не сплять, кують перемогу. Кожен собі окремо».
Політреформа: потрібен реальний процес з вагомим результатом
Говорячи про можливі варіанти дій Верховної Ради щодо політреформи — взагалі не розглядати відповідний законопроект, розглядати після вердикту Конституційного суду чи після першого туру виборів, Володимир Литвин детальніше зупинився на останньому варіанті: «Тут у мене виникає питання: треба ж пропонувати всім кандидатам у президенти, щоб вони сьогодні зупинили свою передвиборчу агітацію або вели її з урахуванням тих повноважень, які матиме після політреформи Президент. Бо ознайомлення підтверджує: попри декларації декого з них про прихильність до політреформи, вони водночас ставлять перед собою такі завданння, виконати які під силу людині з абсолютними повноваженнями. Хоча я переконаний, що сьогодні треба розосередити владу, але не лише на рівні трьох верхніх гілок, а дійти до низу: дати можливість дихати й розвиватися місцевому самоврядуванню. Водночас треба думати над тим, як наповнювати конкретним змістом приписи Конституції, які відсилають до конституційних законів, — а ВР практично таких не приймає. Отже, потрібна не зацикленість, а реальний процес, який мав би вагомі результати. Знову ж таки, ми не повинні привнести протистояння і конфлікт у парламент».
Іракське питання буде одним із проблемних
Володимира Литвина запитали, як він прогнозує розгляд у ВР законопроектів щодо виведення українських миротворців з Іраку. «Я думаю, що це буде одне з проблемних питань, — відповів Голова Верховної Ради. — Воно може призводити навіть до блокування роботи парламенту. Тому до цього слід підійти зважено. Ми повинні заслухати ту інформацію, яку надасть за результатами свого візиту до Іраку прем’єр. До того ж у цій поїздці був і голова профільного комітету ВР. Я не хотів би, щоб ми під час передвиборного марафону все звалювали до однієї купи, щоб пропонували взаємовиключні пропозиції, які паралізують парламент. А те, що ця проблема буде одним із каталізаторів напруження в стінах ВР — це однозначно».