Золоте руно Афін
Досьє «Голосу України»
У XXVІІІ Олімпійських іграх, що проходили з 13 по 30 серпня в Афінах, взяли участь 10 з половиною тисяч спортсменів із 201 країни. 243 атлети України виступили на Іграх у 27 видах спорту і завоювали 9 золотих, 5 срібних і 9 бронзових медалей. У неофіційному командному заліку наші посланці посіли 12-те місце (олімпійські медалі, за сумарною кількістю яких і ведеться цей залік, здобули представники 75 країн).
Навіть не надто підковані спортивні вболівальники знають, що в неофіційному командному заліку на олімпіадах тепер насамперед рахують золоті нагороди, — кількість їх і визначає місце країни в підсумковому олімпійському реєстрі. Тільки за рівності завойованих головних регалій до заліку йдуть інші медалі.
Тож нагадаємо, хто з наших атлетів найбільше заслужив подяки співвітчизників за те, що Україна ввійшла до першої дюжини держав світу з найбільш розвиненим спортом найвищих досягнень.
Так сталося, що першою в нашій команді золоту олімпійську медаль завоювала саме та спортсменка, на яку всі сподівалися, якій усі пророкували перемогу в Афінах, — Яна Клочкова. Дворазова олімпійська чемпіонка Сіднея, тріумфаторка всіх престижних змагань останнього чотириріччя і цього разу перша фінішувала на дистанції 400 метрів комплексним плаванням.
А через два дні Клочкова блискуче провела фінальний заплив «комплексом» на 200 метрів, випередивши всіх конкуренток. Незабаром стало відомо, що чотириразову вже олімпійську чемпіонку Яну Клочкову своїм указом Президент Леонід Кучма удостоїв найвищої нагороди Батьківщини — звання Героя України. Тим палкіше вся наша олімпійська команда поздоровляла Яну та її наставницю Ніну Кожух. А після повернення додому 22-річна спортсменка впевнено заявила, що має намір брати участь і в наступній Олімпіаді — в Пекіні.
Якраз між двома афінськими перемогами Клочкової країна довідалася про видатне досягнення 19-літньої спортсменки з Чернігова Олени Костевич — несподівано навіть для багатьох фахівців (тільки не для наставника Олени Ігоря Черединова!) вона стала чемпіонкою Ігор у стрільбі з пневматичного пістолета. У фінальній вісімці разом із Костевич виступали дами, мало не вдвічі старші за неї і значно досвідченіші — три з них побували раніше на олімпійському п’єдесталі. Та до самої перестрілки за перше місце із сербкою Ясною Секарич (і це добре було видно по телевізору) Олена зберігала дивовижні для її віку витримку і холоднокровність. І завидну влучність — кулі, послані нею, били в саме «яблучко». Так Олена Костевич вписала своє ім’я до золотого реєстру олімпіад.
Четверту найвищу нагороду Ігор принесла Україні землячка Ірини — 23-річна штангістка Наталя Скакун (вага до 63 кг). Від неї цього успіху чекали — адже Наталя блискуче виграла торішній чемпіонат світу у Ванкувері, у її перемогу на афінській Олімпіаді вірили і друзі Скакун по важкоатлетичній збірній, і керівники нашого спорту. Коли в суперечці за «золото» Ігор з білорускою Ганною Батюшко потрібно було встановити олімпійський рекорд у поштовху, Наталя не підкачала. Світова рекордсменка в цьому досягненні, Скакун упевнено взяла 135 кг. Здатна вона була й на більше — якби постала така потреба.
Жіночу гегемонію в українській команді на найвищі олімпійські регалії перервав могутній 30-літній штовхальник ядра з Одеси Юрій Білоног. Він уже не раз ставав лауреатом великих змагань — був чемпіоном Європи, чемпіоном світу в закритих приміщеннях. Мав Юрій і олімпійський досвід — у Сіднеї він посів п’яте місце. І до Греції Білоног прибув тільки по перемогу. Змагалися штовхальники ядра у древній Олімпії, на «доісторичному» стадіоні, де і трибуни не зводили, і сучасно обладнаного сектора не влаштовували. Тон у суперечці найсильніших задав американський атлет Адам Нельсон — уже в першій спробі він кинув ядро на 21 м 16 см. Двічі потім Білоног відправляв снаряд на відстань, лише на один (!) сантиметр коротшу, і коли всі вже впевнилися, що американця не перевершити, Юрій вийшов на останню, шосту свою спробу. І полетіло кинуте ним ядро точнісінько на ту само позначку, що й у Нельсона! Навіть знавці легкої атлетики не пригадують такого збігу. Приголомшлива стабільність і принесла Юрію Білоногу олімпійську перемогу, бо в американця п’ять спроб із шести не було зараховано.
Два наступні українські олімпійські чемпіони наперед відомими фаворитами Ігор не значилися. 26-річний миколаївський батутист Юрій Нікітін, хоча і здобув у своїй спортивній кар’єрі чимало значних перемог, але у прогнозах фахівців як можливий переможець Олімпіади не фігурував — перевагу тут майже одностайно віддавали чемпіону Сіднея Олександрові Москаленку (Росія). Однак довільна програма Юрія була така складна і без найменших помилок ним виконана, що маститий росіянин відстав на три сотих бали. А після того, як в Афінах наші гімнасти блідо виступили й у командному протиборстві, і в розіграші абсолютної першості, особливих надій на них не покладали й у суперечці за нагороди на окремих снарядах. Однак 27-річний харків’янин Валерій Гончаров виконав свою композицію на брусах так бездоганно, що залишив позаду всіх конкурентів. І присвятив Валерій свою олімпійську перемогу трагічно загиблому на початку року другові по збірній та її лідерові Олександрові Берешу.
Ще дві золоті нагороди Ігор славні наші співвітчизники здобули на борцівському килимі. Непередбачуваними їхні перемоги ніяк не назвеш. Хоча всього-на-всього 22 роки львів’янці Ірині Мерлені, але встигла вона стати триразовою чемпіонкою світу з вільної боротьби у ваговій категорії 48 кг. І в дебютному для жінок на олімпіадах виді спорту Ірина продемонструвала неабияку майстерність та азарт. А після фіксації її успіху у фінальному двобої з японкою Ічо Мерлені так бурхливо висловлювала радість, що мало суддю не задушила!
Дуже розраховувала афінська наша команда на досвід і майстерність 29-літнього київського борця-вільника Ельбруса Тедеєва (66 кг), бронзового призера Атланти, триразового чемпіона світу. І Ельбрус не дав нікому засумніватися в тому, що прибув до Афін по чемпіонське звання, упевнено дійшов до фіналу, де майстерно розправився з американцем Келлі. Володареві дев’ятої за ліком нашої золотої олімпійської медалі Ельбрусу Тедеєву довірила Україна нести прапор держави на параді закриття XXVІІІ Ігор.
Звісно, вагомий внесок у перемоги наших чемпіонів зробили їхні наставники, керівники і лікарі збірних команд, організатори українського спорту — в газетній статті не перелічити всіх, хто допомагав переможцям Ігор. Але відзначимо все-таки президента Національного олімпійського комітету України Віктора Януковича. Наші олімпійці — вперше за всю історію участі незалежної України в Іграх — були сповна забезпечені бюджетним фінансуванням. А також голову Держкомспорту України Миколу Костенка, котрий мобілізував усі служби нашого спортивного відомства для підготовки до Олімпійських ігор; невтомного першого віце-президента НОК України Івана Федоренка; аташе нашого НОК на Іграх в Афінах Олександра Артем’єва...
Низький уклін і всім українським атлетам, котрі піднялися на афінський олімпійський п’єдестал і слідом за нашими чемпіонами Ігор сприяли зміцненню спортивного престижу України.
Проте спочивати на лаврах атлетам і організаторам спорту ніколи — попереду Олімпіада в Пекіні, до якої зосталося лише чотири роки.
