Напередодні 350-річчя Харкова радісна й довгоочікувана подія відбулася і в Харківському метрополітені. Кілька років тому місто стало першим серед нестоличних міст СНД, у якому не просто функціонувало метро, а діяли три лінії метрополітену, що зв’язують у єдину транспортну артерію майже всі промислові й густонаселені райони півторамільйонного мегаполіса.

Нагадаю, в експлуатацію третю лінію вводили в надзвичайно складних економічних умовах — гіперінфляція, майже повна зупинка фінансування, інфантильне ставлення до будівництва державної влади. Однак фахівці усвідомлювали: якщо будівництво не продовжити, не ввести в дію майже готову магістраль у найближчі півроку, то на новій підземці можна буде поставити хрест — підтримувати будівництво в замороженому стані дорожче, ніж будувати.

Кажуть, тоді керівник обласної адміністрації Олександр Масельський зібрав уранці 1 січня(!) 1995 року у своєму кабінеті найвпливовіших промисловців та бізнесменів регіону і сказав історично коротку промову: у скарбниці грошей немає. Я поїхав трясти Київ, а ви пошкребіть у своїх засіках. Але будівництво метро ми мусимо закінчити.

9 травня, трохи більш як через чотири місяці, п’ять станцій нової лінії метрополітену вводив в експлуатацію особисто Президент Л. Кучма. Потім історія знову повторилася. Нова обласна влада, після смерті впливового керівника, у проблемне будівництво постаралася не вплутуватися, підприємство метробуду пропонували взагалі розпустити. Та добре, що ці застійні часи в новому Харкові тривали недовго. Знайшлися відповідальні люди, хто вважав, що будівництво підземки — справа честі, і здійснив пуск нової ділянки до накресленої дати.

Однак варто сказати, що ще кілька років тому економічна ситуація була така складна, що говорити всерйоз про введення в експлуатацію до 350-річчя двох дуже складних технологічно ділянок і станцій практично не могли.

Проект був дуже дорогий. На будівництво другої черги Алєксєєвської лінії витрачено майже 280 млн. гривень.

Станції мають прекрасний вигляд. Напевно, вперше будівництво вели без «авралів», на споруді ніхто не «ночував», і практично за місяць до відкриття нової ділянки всі основні роботи було виконано.

Важливо й те, що великі гроші, витрачені на будівництво метро, освоював харківський «Метробуд», колектив якого було відроджено майже із забуття і сьогодні він налічує близько тисячі інженерів та робітників різних спеціальностей. Що постачання всього обладнання, матеріалів для будівництва здійснювали в основному харківські підприємства. Почасти і з цієї причини харківське метро майже в 1,5 разу дешевше від київського та у 2,5 разу — від дніпропетровського. Але в основі «дешевини» все-таки — зведення станцій відкритим способом, що дає змогу не тільки збільшити темпи будівництва, а й надати їм висококласного архітектурного вираження.

Назва станції «Ботанічний сад» цілком відповідає антуражу, її оформлено в синьо-зелених тонах. На станції «23 серпня» переважають патріотичні мотиви, рожево-червоні тони, що символізують, за задумом архітекторів, перемогу нашого міста в день його визволення від фашистських загарбників — 23 серпня.

Будівництво харківського метро не закінчується. 2007 і 2010 роки — терміни введення нових станцій, яким поки що, очевидно, ще немає точних назв. Але за цим справа не стане. Харків, мабуть, одне з небагатьох міст світу, де станцію підземки названо в честь творців — метробудівців.

 

Харків.