Різке їх скорочення стурбувало не лише курортників. Екологи й фахівці б’ють на сполох: море дедалі активніше з’їдає узбережжя. Головний рекреаційний ресурс півострова щороку зменшується принаймні на метр. Але пляжі потрібні не лише для відпочинку, а й для захисту суші від натиску стихії. Науковці вважають темпи наступу моря на сушу критичними й попереджують: якщо й далі не вживати ніяких заходів, уже через 10—15 років унікальне узбережжя залишиться лише у спогадах.
Щоб пляжі не змило остаточно, потрібно терміново зміцнювати береги за допомогою інженерних споруд. Більшість територій для купання на півострові штучного походження, їх треба досипати гравієм. Природні піщані пляжі відновленню не підлягають. Їх можна тільки зберегти. Бетонування берегів — захід тимчасовий, — кажуть учені. Найефективніший метод відновлення екобалансу — зміцнення землі рослинами, які утримують грунт від вимивання. Особлива роль у профілактиці руйнування пляжів належить молюскам, які є природними фільтраторами води, а їх зруйновані мушлі й створюють тіло пляжу — той оксамитний пісочок, на якому найкомфортніше відпочивати. Якщо негайно не почати рятувати пляжі, уже завтра нашим дітям ніде буде приймати сонячні й морські ванни.
Проте пляжні місця відпочинку продовжують скорочувати необдумане, надто близьке до води бурхливе будівництво, неконтрольоване використання берегової смуги відпочивальниками, знищення берегової рослинності, що є природною м’якою захисницею берегів. На навальне втручання людей узбережжя відповідає активізацією зсувів. Хаотична забудова без попереднього вивчення грунтів провокує їх рух, призводить до руйнації раніше споруджених будівель, автомобільних доріг тощо. Коли п’ять років тому щороку фіксували не більш як 450 зсувів, то нині — понад 1500. Та покласти край самовільному будівництву об’єктів на Південнобережжі не вдається. Забудова 100-метрової прибережної смуги завойовує дедалі нові території узбережжя. Серед найпроблемніших — Алушта, Ялта, Партеніт, Коктебель, Новий Світ. Фахівців галузі серйозно хвилює відсутність належного контролю над багатством держави — рекреаційними зонами, у результаті чого ця сфера стала предметом ринково-меркантильних інтересів. Інтенсивне руйнування інфраструктури курорту веде до його загибелі. Хоча закон «Про курорти» прийнято ще в 2000 році, єдина державна концепція їх розвитку відсутня досі.
Тим часом за останнє десятиліття Крим втратив третину берегозміцнювальних споруд. А ще з’ясувалося, що третина з них — «нічийна». Остання інвентаризація на 715 кілометрах узбережжя виявила особливо загрозливу руйнацію не лише на необжитих ділянках, а й у міській межі Ялти, Алушти, Євпаторії, Сак, Керчі, багатьох приморських селищ. Для відновлення «злизаних» морем масивів уже сьогодні потрібно витратити 215 мільйонів гривень. Якщо загаємося, доведеться платити набагато більше. Виділити такі кошти автономії не під силу. Уся надія на Київ. Там знають: нині 40 країн світу живуть за рахунок туризму, ще в 75 державах ця сфера є пріоритетною в економіці. Варто добре постаратися, щоб це стосувалося й Криму.
 
Крим.