Тільки щасливий учитель може зробити учнів щасливими

Протягом п’ятої сесії Комітет Верховної Ради з питань науки і освіти працював над удосконаленням правового забезпечення освіти, науки, інформаційної діяльності, питань, пов’язаних з інтелектуальною власністю. В центрі уваги комітету було здійснення контролю за раніше прийнятими законодавчими актами Верховної Ради з питань освіти, науки, інформатизації та інноваційної діяльності.

Для забезпечення рівного доступу до якісної освіти в Україні створено  економічно обгрунтовану й достатньо оптимальну мережу загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ). У 2003/2004 навчальному році в нашій державі функціонувало 21 094 ЗНЗ, у яких навчалося 6,1 млн. учнів. Мережа таких навчальних закладів відповідає національному складу населення і ресурсним можливостям регіонів. Успішно реалізується черговий етап переходу ЗНЗ на новий зміст, структуру та 12-річний термін навчання. Розроблено і затверджено Кабінетом Міністрів України Державний стандарт загальної середньої освіти (основна і старша школа) та Державний стандарт спеціальної освіти. Розпочато роботу з підготовки нових навчальних програм для учнів 5—12 класів та створення відповідних підручників і посібників.

Зроблено істотний крок у напрямі розроблення та впровадження системи незалежного тестування навчальних досягнень учнів системи загальної середньої освіти.

У ході реалізації Постанови Верховної Ради України «Про підсумки парламентських слухань «Про виконання законодавства щодо розвитку загальної середньої освіти в Україні» № 210-ІУ від 24.10.2002 р. було затверджено й профінансовано державні програми комп’ютеризації сільських шкіл і «Шкільний автобус». У 2003 році до загальноосвітніх шкіл поставлено 1835 навчальних комп’ютерних комплексів нового покоління загальною вартістю 84,9 млн. грн. Нині близько 53% загальноосвітніх шкіл мають сучасні НКК. Державним бюджетом на 2004 рік на поставку комплексів передбачено 56 млн. грн. Значні кошти для цієї важливої справи вишукують на місцях. Отже, є реальна можливість завершити комп’ютеризацію шкіл І—ІІІ ступенів.

На реалізацію програми «Шкільний автобус» державним бюджетом передбачено 83,4 млн. грн., що дасть можливість придбати понад 400 автобусів. Хочу наголосити, що програма «Шкільний автобус» запроваджувалася і підтримується комітетом для того, щоб забезпечити регулярне підвезення дітей до школи, а не для того, щоб закривати школи. Ось що пише директор агрофірми «Агротех» з Казанківського району Миколаївської області Ю. Корецький Голові Верховної Ради Володимиру Литвину: «Справа в тому, що з першого вересня під програму «Шкільний автобус» було закрито Нововолодимирівську восьмирічну школу. На момент закриття школи заняття в ній відвідували 42 учні 5—11 класів, яких з 1 вересня 2003 року було переведено до Михайлівської школи, розташованої за вісім кілометрів від Ново-Володимирівки. Для забезпечення доставки учнів Михайлівській ЗСШ було виділено шкільний автобус на 12 посадочних місць. Таким чином, мікроавтобус змушений був робити три рейси. Для батьків і школярів це, зрозуміло, незручно. Крім того, витрати на утримання «Газелі» становлять близько п’яти тис. грн. на рік.

На думку мешканців с. Ново-Володимирівка, програма «Шкільний автобус» завдає більше шкоди, ніж користі. На сьогодні п’ять жителів, діти яких відвідували школу, виїхали із села, частина батьків теж має намір залишити рідні місця. Молодь, не бачачи перспективи для їхніх дітей, покидає домівки, частина педагогічних працівників залишилася без роботи. Одне слово, село приречене на поступове вимирання».

Дії влади, що дозволяє собі такі речі, мають бути належно оцінені.

За оперативними даними, у новому навчальному році у 20,8 тис. ЗНЗ повинні розпочати навчання майже 5,7 млн. учнів. Торік було 21,9 тис. навчальних закладів. Виходить, що 1000 шкіл з освітньої карти держави зникли. Як правило, закриття шкіл проводиться з ініціативи влади, на територіальні громади чиниться тиск, жодної роз’яснювальної роботи з батьками, з педпрацівниками про доцільність таких дій не проводиться. Роль відділів освіти місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування мінімізовано до непристойності, хіба що їм довіряють у відповідях вигороджувати неблаговидні вчинки місцевих начальників. Такі підходи до оптимізації мережі загальноосвітніх шкіл не що інше, як пряме порушення статті 53 Конституції України щодо забезпечення права громадян на освіту, яке, і це зафіксовано в Конституції держави, забезпечується розгалуженою мережею закладів освіти. На наш погляд, це результат не так негативних демографічних процесів, як того, що окремі високопоставлені працівники владних структур формально підходять до розуміння законодавчої норми щодо повноважень місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у формуванні мережі загальноосвітніх навчальних закладів. Про це з болем і розпачем писали і продовжують писати до Верховної Ради України батьки дітей, учителі з Донецька і Донецької області, з міст Олександрія Кіровоградської, Кам’янка Черкаської областей, з Чернігівщини, Хмельниччини та інших регіонів.

Позиція комітету чітка і зрозуміла — кожен випадок закриття школи повинен стати предметом серйозної розмови на всіх рівнях. Вважаю, Кабінету Міністрів України треба негайно внести доповнення до статті 12 Закону України «Про освіту» та статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту», щоб закриття ЗНЗ здійснювалося з дозволу обласних рад і Міністерства освіти і науки України.

Вдалося істотно збільшити обсяги фінансування на друк підручників, у держбюджеті передбачено на це 150 млн. грн. Відновлено видання серії «Шкільна бібліотека». Гадаю, за належної організаторської роботи центральних і місцевих органів управління освітою є реальна можливість повністю забезпечити підручниками учнів початкової школи, 5-го класу, значно підвищити рівень забезпеченості книжками учнів основної та старшої школи. Хоча якість підручників бажає бути кращою.

До Верховної Ради України надходять листи, в яких учителі висловлюють нерозуміння і незадоволення діями чиновників, які на власний розсуд розпоряджаються змістом освіти, вважайте, майбутнім нашої держави.

Учителі-словесники Київської, Житомирської, Кіровоградської областей, міста Києва б’ють на сполох щодо невмотивованого скорочення годин на вивчення курсу «Зарубіжної літератури». Висловлюють претензії до організації і проведення Всеукраїнського конкурсу навчальних програм та підручників для 5—12 класів відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Вчителів обурює не так перспектива реального безробіття для 15 тисяч учителів, як те, що дітей насильно відлучають від скарбів світової культури. Міністерству освіти і науки в цих питаннях треба негайно розібратися і з урахуванням думки педагогів прийняти зважене рішення.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності комітету ВР стала робота з відродження вітчизняної індустрії виробництва навчального обладнання. Внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» дає змогу розпочати роботу над програмою «Навчальне обладнання», на реалізацію якої передбачається задіяти 1,3 мільярда грн., зокрема 926 млн. з державного бюджету.

Депутати прийняли в першому читанні проект закону про внесення змін до розділу 14 Бюджетного кодексу України щодо фінансування позашкільних навчальних закладів, який дозволить враховувати при наданні дотацій областям витрати на позашкільну освіту.

Істотному поліпшенню фінансово-економічного стану професійно-технічної освіти сприяло прийняття Верховною Радою України Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань професійно-технічної освіти». Хоча можливості цієї законодавчої норми використовуються не сповна. Ми поцікавилися, чи скористалися можливістю фінансувати професійно-технічні навчальні заклади з місцевих бюджетів органи освіти на місцях. Так, Рівненська облдержадміністрація передбачила в бюджеті 828,3 тис. грн. на реконструкцію гуртожитку і котельні ВПУ № 29 у смт Володимирець, частину коштів уже освоєно. Тернопільська облдержадміністрація передбачила в бюджеті 50 тис. грн. для будівництва котельні Лановецькій філії Збаразького ПТУ № 5. У Кривому Розі професійно-технічним навчальним закладам за рахунок місцевого бюджету надано допомогу на оздоровлення дітей-сиріт у розмірі 77,6 тис. грн. Херсонська облдержадміністрація виділила 4000 грн. на харчування учнів Чаплинського аграрного ліцею. А ось Львівська облдержадміністрація для підтримки профтехосвіти спромоглася виділити аж 1143 грн. Жодної копійки не виділено для підтримки профтехосвіти в Запорізькій, Кіровоградській, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій, Хмельницькій, Миколаївській, Вінницькій, Харківській областях.

У цьому зв’язку не зовсім зрозуміло, навіщо уряд вніс на розгляд Верховної Ради проект закону про передачу закладів профтехосвіти на фінансування з місцевих бюджетів і віднесення їх до відання служб зайнятості — чи задля допомоги навчальним закладам, чи для заволодіння їхньою навчально-матеріальною базою. Хто хоче, той уже давно допомагає, адже законодавство дозволяє це робити.

Постійна увага приділяється комітетом питанням фінансування галузі та здійснення соціальної підтримки педагогічних і науково-педагогічних працівників. Підготовлені й внесені зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» дали змогу звільнити від податку на додану вартість операції з продажу наукових та науково-методичних видань. Надано пільги на сплату податку за оренду приміщень; виключено низку пунктів, які зупиняли дії норм, що стосувалися встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним працівникам вищих закладів освіти третього та четвертого рівнів акредитації на рівні подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості, а педагогічним працівникам вищих закладів освіти першого та другого рівнів акредитації та інших закладів освіти на рівні, не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості, а також встановлення доплат спеціалістам, які працюють у системі освіти, до рівня середньомісячної заробітної плати працівників у цілому по народному господарству.

Вдалося розв’язати низку проблем педагогів сільської місцевості та селищ міського типу, а також пенсіонерів тощо.

Якось Антон Макаренко зауважив, що тільки щаслива людина (вчитель) може виховати щасливу дитину. Тому чільне місце в інноваційній тріаді «освіта-наука-виробництво» треба віддати вчителю. Комітет проводив цілеспрямовану роботу із законодавчого врегулювання погашення заборгованості з виплат педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам навчальних закладів, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту». Верховна Рада України прийняла відповідний закон. І хоча він отримав президентське «вето», що неабияк шокувало освітянську громадськість, члени комітету, депутати-освітяни налаштовані рішуче: проблема боргів чекає негайного розв’язання. Ми можемо дискутувати про шляхи та способи вирішення цього завдання, але залишити вчителів наодинці не маємо права. Той факт, що за закон проголосували триста народних депутатів, настрій, який панує серед депутатських груп і фракцій, дає змогу спрогнозувати, що у вересні чи на початку жовтня цілком можливе прийняття закону в новій редакції, і навіть реальною є можливість подолання «вето». Ми домовилися із Головою Верховної Ради України, що базовим у процедурі доопрацювання Закону «Про повернення боргів» за ст. 57 Закону України «Про освіту» буде визначено наш комітет, і ми зуміємо знайти спільну мову з урядом і підтримку народних депутатів України.

У бюджеті 2005 року ми хочемо передбачити норму, щоб молодий педагог отримував базовий оклад не менше прожиткового мінімуму, а педагог з досвідом — удвічі більше. На сьогодні в Україні понад сім тисяч вакансій учителів, а без пенсіонерів та не фахівців ця цифра втричі більша! Найгірші справи у Сумській, Херсонській, Кіровоградській областях. Навіть у Києві сьогодні сотні вакантних місць учителів. Ми маємо намір внести зміни до Закону України «Про вищу освіту» щодо обов’язкового відпрацювання випускниками педвузів, якщо вони навчалися за рахунок бюджету, в школах, за соціальним контрактом.

Я обговорював із Першим віце-прем’єром Миколою Азаровим проблему молодих учителів. Він погодився розглянути в уряді пропозицію щодо зарахування до педстажу час навчання у педвузах. Це допомогло б у становленні молоді. Ще американський педагог і лікар Бенджамін Спок закликав владу зробити все, щоб професія вчителя була приваблива, щоб на конкурсі можна було відмовляти тим, хто не любить дітей, щоб серед учителів були педагоги з добрим серцем.

Водночас вважаємо, що й Міністерству освіти і науки України, Академії педагогічних наук, місцевим органам державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування слід найближчим часом спрогнозувати потребу країни й регіонів у педагогічних кадрах, визначити шляхи підвищення якості підготовки педагогів і посилення контролю за цим процесом з боку держави, вжити заходів щодо вдосконалення змісту і форм організації педагогічної практики; розібратися з основними напрямами розвитку інноваційної і науково-дослідницької діяльності; забезпечити якість навчальної і навчально-методичної літератури для педагогічних навчальних закладів.

Ще одна проблема, яку не можна замовчати, — залежність керівника навчального закладу від примх місцевого начальства. Коли під надуманим приводом звільняють з посади директора школи — кандидата педагогічних наук, чи директора, який рік тому став переможцем президентського конкурсу «Учитель року» і був удостоєний високого звання — Заслужений учитель України, як сталося з Віктором Громовим у Кіровограді, то закономірно виникають запитання: хто керує освітою у місті, яка роль управління освіти облдержадміністрації і яка позиція Міністерства освіти?!

Не можна миритися з якістю підготовки наших дітлахів до школи. Міркуйте самі: понад 50 відсотків дітей не охоплені дошкільною освітою. Про який рівний доступ до якісної освіти ми говоримо, коли в окремих областях цей показник ледве сягає 25%, а в сільській місцевості — 10%. Про це йшлося на виїзному засіданні комітету з проблем дошкілля у Києві. Мабуть, настав час зробити дошкільну освіту, хоча б протягом останнього року перед школою, обов’язковою. В комітеті готується відповідний проект закону.

Нас тривожить стан виховної роботи серед учнівської молоді. Жодна із запропонованих урядових програм громадянського і патріотичного виховання не виконується. Коефіцієнт злочинності в розрахунку на 100 тис. населення віком від 14 років упродовж десятиліття практично не змінювався. За даними соціологічних досліджень, серед молодих людей віком до 18 років законослухняність вважають однією з найважливіших чеснот лише 6,2% молоді. Кожен п’ятий (21,5%) взагалі нехтує закон. Ситуація стає ще загрозливішою на тлі практично не контрольованого державою продажу та масового вживання неповнолітніми алкогольних напоїв. За офіційними даними, щорічно в Україні від вживання алкоголю вмирає понад 10 тис. осіб, з них дві тис. — неповнолітні (у США — 160 осіб). Постає закономірне питання, чому зволікається внесення до Верховної Ради проекту закону «Про виховання», який загубився в урядових кабінетах.