Є на запорізькій землі у Веселівському районі село Чкалове, в якому мешкає і веде фермерське господарство «Байда» колишній учитель місцевої школи. Десять років Юрій Голота викладав креслення і загальнотехнічні дисципліни. Настав час, коли ситуація в країні склалася така, що він почав отримувати половину вчительської ставки. Прогодувати на неї сім’ю, де двоє дітей, а дружина не працювала, стало неможливо. Довелося піти зі школи. Спершу працював землевпорядником, а після проголошення незалежності України, коли в сільському господарстві почалися перетворення, вирішив випробувати свою долю у фермерській справі.
Розпочав нове життя на 50-гектарній ділянці, згодом в оренду взяв трохи землі у Чкаловській сільській раді, а ще 140 колишніх колгоспників довірили йому свої паї. Всього назбиралося 1050 гектарів. Тоді мало хто вірив, що фермерські господарства взагалі витримають хоча б рік — у них не було ні техніки, ні насіння, ні зерносховищ, ні приміщень для утримання тварин. А вони не тільки вистояли, а й розширили виробництво.
— 12 років минуло відтоді, як я організував фермерське господарство. І жодного разу не були збитковими, — не без гордості каже Юрій Голота. — На нулі виходили, отримували мінімальні прибутки — 2—3 тисячі гривень, але виживали. З працівниками (їх у нас 15 осіб) до цього року розраховувалися зерном, а нині зарплату регулярно платимо грошима.
— А пайовики що отримують від фермерського господарства «Байда»?
— По дві тонни зернових, 100—120 кілограмів соняшнику, солому. Обробляємо їм присадибні ділянки, надаємо ритуальні послуги...
Успіх фермера Юрія Голоти формувався, вочевидь, не тільки завдяки його наполегливості й працелюбності, а й тому, що вдало визначився зі спеціалізацією «Байди». Він створив насінницьке господарство. Вирощує елітні сорти гороху, ячменю, проса, озимої пшениці. Насіння охоче купують, прибуток від цього непоганий. В останні роки вдалося навіть поліпшити матеріально-технічну базу господарства — придбати будівлі під зерносховища. Але, каже Юрій, цього замало:
— Ми переходимо на безвідвальну, енергозбережну технологію, а для цього потрібні зовсім інші машини. Вже років п’ять не користуємося плугами. Нині хочемо придбати сучасні комбайни, сівалки. Все це потребує коштів. Їх ми заробимо. Головне, щоб нам не заважали. За роки незалежності України для фермерів чимало зроблено, проте дещо все-таки варто підкорегувати. Наприклад, держава надає компенсацію за добрива, насіння, але ж для її отримання потрібно оформити купу документів. Доводиться витратити чимало днів, щоб їх підготувати. Як на мене, якщо в тебе немає боргів перед бюджетом, держава повинна на тебе працювати. Не створювати перепони на зразок того, що треба доводити великою кількістю довідок свою законослухняність, а надавати переваги перед тими, хто приховує прибутки, ухиляється від сплати податків. А то виходить: платиш чи ні, є заборгованість чи ні — компенсацію всі отримують на рівних умовах... Дуже багато змін з ПДВ, не встигаєш встежити! Є ще чимало вад, які заважають фермерам працювати.
— Юрію Васильовичу, що змусило б вас залишити свою справу?
— Практично ніщо. У мене тут дім, сім’я. Готую нині документи на приватизацію фермерської землі в розмірі свого паю. Ще й від батька у спадщину залишився пай. Отож тільки працюй. Своя земля тримає.
Великі сподівання в Юрія Голоти на сина Олексія, який через рік закінчує школу. Вже тепер він працює лаборантом у батьківському фермерському господарстві, цього літа навчався в школі професійної перепідготовки в Запоріжжі, отримав посвідчення апробатора. А ще він на практиці запозичує досвід у начальника насінницької інспекції Віктора Колесника, з котрим частенько їздить по полях району. Тож є кому продовжити батьківську справу.
Запорізька область.