Після закінчення Дніпропетровського будівельного інституту Дмитро Безуглий подався до Сургута, де будував нафтові вишки, розвідував поклади нафти. А коли Союз розпався, повернувся в Україну. Йому весь час хотілося жити в селі, навіть улюблена програма була «Сільська година».
Для проживання обрав безперспективне село Братолюбівку, що у Веселівському районі Запорізької області. Спочатку дружина навіть не хотіла їхати сюди, зупинилася в районному центрі.
Дмитро всупереч усьому вирішив зайнятися фермерством. На околиці села з допомогою друзів побудував будинок. Пам’ятає свій перший сумний досвід:
— По вулиці везуть курчат, усі купують по десятку, а я відразу 220, запустив їх у кімнату, а наступного дня вони як почали, бідолашні, гинути. Потім брав на відгодівлю бичків, свиней, завів овець. І теж не завжди удача була поруч. Тоді в мене думки про прибуток не було, просто хотілося утвердитися на землі, на якій оселився. З’ясувалося, що одна справа вирости в селі, а зовсім інша — займатися сільським господарством.
Потихеньку Дмитро вчився фермерувати у старожилів села, досвідчених механізаторів, тваринників. Нині вже багато чого знає, і справи у нього йдуть добре. На непридатних землях розбив сад, проводить крапельне зрошення. Добре що свою свердловину має. Навіть викопав ставок, у який запустив білого амура. Тепер, жартуючи над собою, усім каже, що може безкарно браконьєрствувати у самого себе (на фото).
Дмитро Безуглий добудовує великий дім. Дружина давно вже переїхала жити до нього в село. А от діти виросли, у них свої родини, живуть окремо, але працюють у фермерському господарстві батька. У жовтні глава родини збирається відзначити своє п’ятдесятиліття, та вважає, що підбивати підсумки ще зарано:
— Мабуть, як фермер я ще в дорозі. У мене тільки-но все почало виходити. Хоча не все встигаю зробити. Попереду ще чимало справ. Адже тут було цілком порожнє місце. Мені дуже багато допомагали люди, хоч спочатку самому доводилося засукувати рукава.
