З Чорного моря в Дунай через гирло Бистре пройшов перший караван суден, започаткувавши відродження судноплавства на українській ділянці дельти цієї річки
Учасники міжнародного парусного ралі «Кайра-2004» можуть заперечити: «Першими цим шляхом пройшли все-таки ми». Справді, 21 серпня, після відвідин Одеси, 38 яхт із багатьох країн світу пройшли гирлом Бистре і попрямували до Ізмаїла. А напередодні трасою відтвореного глибоководного суднового ходу (ГСХ) було проведено дослідно-експлуатаційне морське судно «Ілля Сельвінський» Українського Дунайського пароплавства. Та все ж саме 26 серпня вважатиметься днем, коли в гирлі могутньої ріки Україна відродила судноплавство, прорубавши тим самим, як не раз було сказано на урочистостях з цієї нагоди, транспортне вікно у Європу й Азію.
У море перед гирлом Бистре на кількох суднах вийшли, щоб узяти участь в отих урочистостях, офіційні особи, зокрема, Президент України Леонід Кучма, Міністр транспорту і зв’язку Георгій Кірпа, голова Одеської облдержадміністрації Сергій Гриневецький, народний депутат від Придунав’я Юрій Крук, керівники транспортних підприємств та місцевих органів влади, а також численні гості. Були, як годиться, короткі промови, слова вдячності тим, хто доклав хисту і сил до спорудження першої черги ГСХ. А потім, після сигналу зеленими ракетами, розпочалося головне дійство — проходження відродженим водним шляхом каравану морського та змішаного (ріка-море) типу суден. Спочатку — морським підхідним каналом, прокладеним через барові наноси, потім — гирлом Бистре і далі, вгору, рукавами Дунаю, повз Вилкове, у напрямку на Ізмаїл. Треба було бачити радісні обличчя сотень і сотень людей, що прийшли в різних місцях на берег ріки, аби схвальними вигуками зустріти й провести той караван. Здійснилося те, про що багато років мріяли, на що очікували мешканці українського Придунав’я.
...Згадалося не таке вже й далеке 11 травня нинішнього року, коли на тому самому місці в морі було дано старт спорудженню ГСХ. Не всім вірилося тоді, що вже у серпні нова траса запрацює. Та державне підприємство «Дельта-лоцман», визначене виконавцем робіт, зуміло залучити до справи надійних і досвідчених партнерів. Потужну техніку привела в море навпроти дельти німецька компанія «Josef Mobіus», що стала генеральним підрядником, активно підключилися до роботи вітчизняні «ЧорАзморшлях», «Чорномортехфлот», «Акваторія-Юг», Українське Дунайське пароплавство. Їх зусиллями й було в короткі терміни прорито морський підхідний канал завдовжки понад три кілометри у баровій частині, поглиблено русло на кількох річкових перекатах, щоб довести глибини суднового ходу, як і передбачено першим етапом робіт, для проходження суден з осадкою 5,85 метра (на другому етапі — 7,2 метра).
Завдання дещо полегшилося тим, що саме гирло Бистре потребувало мінімальних втручань, бо здавна вважалося глибоководним. Ветеран флоту капітан далекого плавання Іван Пилипович Хурс, приміром, згадав, як ще на початку п’ятдесятих років, будучи тоді стерновим, без будь-яких проблем водив Бистрим пароплав «Київ» з осадкою 4,6 метра, адже в самому гирлі глибини нерідко сягали 10 метрів. Бистре, отож, — природне глибоководне русло, і даремно здійняли галас супротивники створення ГСХ, кажучи про якесь кардинальне втручання людей у тутешню природу.
До речі, якби не отой супротив, до якого, окрім румунів, що втрачають монополію на проходження суден з моря в Дунай та у зворотному напрямку, включилася низка міжнародних організацій та вітчизняних екологів, то судноплавство в українській частині дунайської дельти було б відновлено, певно, ще кілька років тому. А так довелося долати і його, отой супротив, що було, мабуть, важче, ніж барові наноси та річкові перекати. І цілком резонними стали доводи прибічників ГСХ: Україна лиш практично втілює в життя на своїй частині дельти багаторічний успішний досвід тієї ж Румунії зі створення й експлуатації суднохідних каналів у заповідній території, а також досвід інших країн, що мають такі канали в заповідних дельтах Міссісіпі, Вісли, Волги, Рони та багатьох інших річок...
Щоб ГСХ себе виправдав, треба зробити ще, безумовно, дуже багато. Найперше, завершити його облаштування, згідно з другою чергою проекту, на всьому проміжку від моря до порту Рені, а це понад 170 кілометрів. По-друге, залучити до користування новою водною артерією власників і перевізників вантажів. Цьому мають слугувати переваги каналу: в кілька разів нижчі, ніж у сусідів, тарифи за проходження суден, двосторонній та цілодобовий їх рух, чого теж не можуть запропонувати румуни.
Наприкінці вересня, як повідомили офіційні особи, в Києві відбудеться доволі представницький міжнародний форум, на якому, очікується, буде обговорено й намічено практичні заходи щодо доповнення 7-го міжнародного транспортного коридору, який пролягає Дунаєм, українським ГСХ, а також подовження і стикування того коридору з іншим МТК — «Європа—Кавказ—Азія».
— Це дасть змогу збільшити вантажопотік українською трасою Дунаю принаймні до 20 мільйонів тонн, — вважає Георгій Кірпа. — Запрацюють на повну потужність наші дунайські порти, з’являться тисячі нових робочих місць, у багато разів зростуть валютні надходження звідси до державного й місцевих бюджетів, значно інтенсивніше й ефективніше розвиватимуться економіка й соціальна сфера Придунав’я, всього Причорномор’я.
На знімках: судно «Хаджибей» біля входу в морський канал гирла Бистре глибоководного суднового ходу Дунай—Чорне море.