На Вінницькому науково-виробничому підприємстві МВС України «Форт» запроваджено нові технології виготовлення стрілецької вогнепальної зброї. За їх розробку авторський колектив науковців і практиків торік удостоєно Державної премії у галузі науки і техніки.
Роботу вінницьких зброярів було представлено в розділі «закритих» тем. Окремі її елементи становлять державну таємницю. Тому Євген Боковий, головний інженер підприємства, один із дев’яти лауреатів, не вдаючись до подробиць, пояснив, що робота, над якою працювали багато років, охоплює одразу кілька напрямів. Найголовніший із них стосується розробки високих технологій у виготовленні стрілецької вогнепальної зброї. Йдеться, зокрема, про програмне забезпечення її балістичного проектування. А нова комп’ютерна методика реєстрації об’єктів дає можливість розгледіти їх навіть за швидкості руху до 2500 м/сек. Метод хіміко-термічної обробки деталей високо оцінили силовики, які користувалися пістолетом «Форт» у складних кліматичних умовах.
***
НВО «Форт» виготовляє 18 моделей пістолетів аналогічної марки власної розробки, помпові рушниці і 46 видів спецзасобів для силових структур. Колектив удостоєно нагороди за участь у Міжнародній виставці зброї в Абу-Дабі 2002 року. «Форт» виготовляє іменну вогнепальну зброю — відзнаку Президента. На підприємстві створено єдину в Україні експериментальну лабораторію для випробувань пневматичної зброї.
***
«Зарядка» для ока відеокамери
Ніяк не міг зрозуміти, чому Євген Боковий раптом почав говорити про... зарядку для ока. Мовляв, якщо людина потренує його за схемою: чорне—біле, чорне—біле, то якоїсь миті зможе побачити навіть те, чого раніше не вдавалося розгледіти. Як з’ясувалося далі, саме за таким принципом дослідники спробували перевірити «око» відеокамери. Їм потрібно було розгледіти політ кулі.
Вивели зображення на комп’ютер. Через відповідні проміжки часу, за якісь частки секунди, влаштували світлові спалахи: темне—світле, темне—світле. І, врешті-решт, як каже співрозмовник, змусили камеру побачити те, що хотіли побачити. Для чого все це потрібно?
— Вивчення характеристик польоту кулі, — каже Є. Боковий, — з’ясування того, як вона вилітає зі ствола, які робить оберти після вильоту, як летить далі — все це дуже важливо для визначення насамперед точності ураження цілі, а також сили самого удару.
Випущена з пістолета куля, пояснив головний інженер, летить зі швидкістю 315 м/сек. Створене вінничанами балістичне обладнання і комп’ютерні відеосистеми для визначення швидкоплинних процесів і реєстрації динамічних об’єктів дають можливість зафіксувати їх рух на швидкості від 50 до 2500 м/сек. Під час проведених експериментів дослідники, як на долоні, побачили позитивні й негативні сторони окремих елементів зброї. Набоїв, до речі, також. Звичайно, дійшли відповідних висновків. Внесли корективи у конструкцію зброї.
Випробування у... морській ропі
Найдосконаліша конструкція пістолета, з’ясовується, може давати збій, якщо виробнику не вдасться надійно обробити металеві частини зброї. Адже вони діють в умовах постійного контактного тертя.
Зброярі запропонували і свій метод обробки поверхні деталей. Результат перевірили спочатку в лабораторії, а тоді запропонували силовикам апробувати його на практиці у складних кліматичних умовах. На Чорному морі проводили навчання. Одного з учасників озброїли пістолетом «Форт», поверхня якого, на його здивування, не сяяла звичним блиском. На відміну від давно відомого методу хромування чи нікелювання поверхні, нова технологія обробки дає інший відтінок...
Повернувшись з навчань, офіцер щиро зізнався, що не скористався зброєю у дії. Але дещо все-таки зробив: перед поверненням додому просто опустив пістолет у... морську ропу.
Згадуючи той епізод, Є. Боковий каже, що спершу в нього, як то кажуть, ледь серце не зупинилося від відчаю: рукоятка пістолета була всуціль покрита сіллю. Отож експеримент провалився?.. Але варто було з допомогою монетки сколупнути наліт, як під ним стало видно нітрохи не ушкоджену корозією металеву поверхню. До речі, обидві згадані технології уже взяли на озброєння цивільні установи.
До активу вінницьких зброярів варто записати ще одну розробку — ствола до пістолетів. Раніше їх у нас не виготовляли. Закуповували в сусідів, здебільшого у Росії або Чехії. Щоправда, були намагання заповнити нішу. Однак у тих, хто за це брався, каже співрозмовник, нічого не вийшло. Вінничани, на думку фахівців, довели цю непросту деталь зброї до досконалості. Досить сказати, що стволи до пістолетів «Форт» дають можливість проводити 25 тисяч пострілів, що удвічі більше, ніж їх можна зробити з деяких інших видів короткоствольної зброї.
Звичайно, самотужки осилити такий пласт проблем, каже Є. Боковий, їм не вдалося б. Багато допомогли науковці і практики з деяких науково-дослідних інститутів НАН, зокрема, інститутів зварювання імені Є. Патона, проблем міцності металів, надтвердих металів, лиття, металознавства. Тісно співпрацювали з ученими Київського політехнічного й Вінницького технічного університетів... Зате тепер за своїми технічними характеристиками вітчизняний пістолет «Форт» не поступається кращим світовим зразкам зброї.
Вінниця.
