Наприкінці серпня у батьків з’являється великий клопіт — підготовка дітей до школи. За грубими підрахунками, щоб зібрати першокласника, доведеться викласти щонайменше 400 гривень: 250 — шкільна форма і взуття, до півсотні — портфель, якнайменше гривень 25 на усілякі зошити, ручки, олівці, 100 — спортивний костюм. А ще банти, чешки, купальники для танців, інші необхідні дрібниці. Якщо «розтягнути» потрібну суму місяців, скажімо, на три-чотири, то це, звісно, не дуже вдарить по батьківській кишені, але так роблять одиниці. Більшість скуповується в останні дні.
Друзі та знайомі, яких я розпитувала про підготовку до школи їхніх чад, майже одноголосно запевняють: асортимент сьогодні — до вибору й до кольору —тобто на будь-який смак. І навіть на скромні кошти можна гарненько вдягнути дитину. Інша річ — як довго ті речі носитимуться. На попит є пропозиція. «Шкільний базар» — ось місце, де збуваються мрії школярів! Такі продажі останніми днями літа відбуваються в усіх регіонах країни. До найближчих міст та містечок на них приїздять і багато сільських мешканців, адже на місцеві ринки привозять переважно дешеві і часто не дуже якісні товари. А куди тут купувати неякісні, коли й добротні «горять» на юних бешкетниках!
Днями у столиці на Хрещатику відбувся «Шкільний базар». Численні ятки вздовж центральної київської вулиці були схожі на вулик — заклопотані батьки, відповідальні школярки, особливо стурбовані, чи пасує піджак до щойно купленої сумки, трохи незадоволені хлопці — ходити базаром рідко коли подобається представникам сильної статі. Ось в одній сім’ї справжня проблема: худорлявий юнак років 15 ніяк не погоджувався на мамині умовляння поміряти штани — здається, для нього це було вершиною безсоромності -перевдягнутися на очах у перехожих. І справді, у більшості магазинчиків не було навіть простої шторки, за якою можна приміряти річ.
А от родина Ковалевських — мама, тато і двоє синів — коли торгівля була в розпалі, вже зробила всі необхідні покупки. Кажуть, що на шкільному базарі скуповуються завжди. Задоволені. Форма у хлопців залишилася з минулого року, тому цього разу приходили за «дрібницями» — для двох школярів тільки зошитів узяли на 50 гривень!
У Костянтина Валентиновича син — одинадцятикласник. Отож сім’я думає вже більше про випускний, аніж про перше вересня. Але й нинішнього року, каже батько, треба придбати форму — у школі до цього ставляться дуже суворо. — Дякувати Богу, він уже перестав так швидко рости, як раніше (має зріст 177 сантиметрів). То хоч нові сорочки не треба вибирати. А от з новим рюкзаком вирішуємо. Мабуть, доведеться віддати гривень 70.
Перше вересня — вдала рекламна акція
Впали в око кілька магазинів однієї фірми. Вони були розташовані по різні боки вулиці, але й там, і там збирався чи не найбільший натовп. Що дають? З’ясувалося, увагу споживачів привернули зошити для найменших школяриків з яскравими обкладинками. Так, нинішній ринок витягує з батьківських кишень набагато більше грошей тільки через зовнішні ефекти. Це не те, що колись, — зошити сині і зелені. Тепер хочеш — з ведмедиками, хочеш — з «зірковими війнами»...
Звісно, «шкільний базар» — це місце, де можна купити все і одразу. У цьому його перевага. Проте хрещатицькі прилавки стали і гарним приводом для підприємств прорекламувати свою продукцію. І не лише шкільну. Наприклад, листівки з рекламою пеналів — з одного боку, і коньяку — з другого. Або палатка з куртками, до якої практично ніхто не підходив, попри те, що за місяць-другий вони подорожчають відсотків на 20. Взуття та сумки так само — половина з пропонованих товарів навряд чи годиться для школи. А біля ятки одного видавництва з методичною літературою батьки раз у раз цікавилися підручниками...
Журналіст — не покупець, або дещо про наш репортаж
Досліджуючи ціни та асортимент на «шкільному базарі», ми зайшли і до винесеної за межі магазину ятки центрального універмагу. Жінка-продавець здійняла крик: знімати за-бо-ро-o-не-но!!! Чого б це? Може, тому, що деякі види дитячого взуття вже не перший сезон лежать на прилавку? До речі, торік у цьому самому магазині нашому фотокореспондентові заявили: «Цей товар не для вас, а для покупців!». Що ж, до цивілізованого ринку йдемо, але повільно...
