Транзит — не прохідний двір

За інформацією начальника Державного управління екології та природних ресурсів у Закарпатській області Мирона Цюбика, у цьому туристично-рекреаційному регіоні зосереджено 306 екологічно небезпечних об’єктів. Найбільш потенційно загрозливими є підприємства трубопровідного транспорту, лісохімічної галузі та склади зберігання токсичних речовин. Тому саме до них — прискіплива увага природоохоронців.

— Територією області проходить сім транзитних магістральних трубопроводів, — сказав на засіданні колегії облдержадміністрації, що присвячувалася цим проблемам, Мирон Михайлович. — Це — газопроводи «Братерство», «Союз», «Прогрес», «Уренгой—Помари—Ужгород», нафтопровід «Дружба», а також нафтопродуктопровід «Прикарпатзахідтранс» та етиленопровід «Калуш—Угорщина». Їх загальна протяжність — 1 тисяча 701 кілометр. А збудовані вони ще у 60—80-х роках минулого століття. Тож проблема забезпечення надійної їх експлуатації з плином часу набуває актуальності. Це засвідчили дві аварії, що сталися у вересні минулого та у липні нинішнього року. Перша — під час прориву нафтопроводу «Дружба» в районі села Підполоззя Воловецького району, друга — продуктопроводу поблизу села Дубринич Перечинського району.

Торік у краї розпочато реалізацію програми контейнеризації хімічних засобів захисту рослин щодо контролю за токсичними речовинами. На це було виділено 200 тисяч гривень. Цьогоріч додатково спрямовано ще 100 тисяч гривень. Поліпшилася ситуація зі збору та переробки відходів першого класу небезпеки, це насамперед ртутні лампи. Торік за межі області вивезено 31 тисячу таких відпрацьованих ламп, а в першому кварталі нинішнього року — ще 4,5 тисячі. Загалом для реалізації першочергових заходів безпечного поводження з відходами з різних джерел було виділено півтора мільйона гривень. А протягом останніх двох років на запобігання та усунення забруднення навколишнього середовища спрямовано 5 мільйонів 183 тисячі гривень.

— Проблеми транзитного статусу Закарпаття та його екологічної безпеки уже давно слід перевести з площини голого популізму у практичну площину економічної та фінансової доцільності, а також прагматичних інтересів регіону, — наголосив голова облдержадміністрації Іван Різак. — Через область проходить велика кількість транзитних трубопроводів, тут розташовано чимало екологічно небезпечних об’єктів. І це об’єктивна реальність, яка виникла десятки років тому. Однак це зовсім не означає, що сьогодні слід займатися лише ліквідацією аварій і підраховувати подеколи непоправні для довкілля області збитки. В туристично-рекреаційному Закарпатті не може і не має права працювати жодна комерційна структура, яка не виконує вимог екологічної безпеки виробництва, а тим паче ігнорує правила утилізації небезпечних хімічних відходів. Те саме стосується усіх видів трубопроводів. Належить негайно здійснити їх інвентаризацію та експертну оцінку і порушувати питання про оперативну заміну трубопроводів, які відслужили свій термін експлуатації. Запровадити систему постійної та адекватної компенсації за використання земель та водних ресурсів, через які проходять траси продуктопроводів. І не тільки у разі ерозії ґрунтів чи порушення цілісності прибережних смуг річок, а й на постійній основі користування. Це дасть змогу відчутно поповнити місцеві бюджети коштами і найперше — на природоохоронні заходи. Найжорсткіший контроль, найсуворіші вимоги мають бути поставлені до правил і умов експлуатації комерційних трубопроводів, якими перекачують через область нафтохімічні продукти за нульової уваги на їхню безпеку, на інтереси області.

І ще одне. У програми будівництва нових та реконструкції діючих трубопроводів обов’язково повинні вкладатися кошти на газифікацію закарпатських сіл та розбудову їх інфраструктури. Бо областю, приміром, перекачують мільйони кубометрів газу, а мешканці населених пунктів Закарпаття, якими проходять трубопроводи, газу не мають, а натомість — мають розбиті дороги і понівечені землі. Транзитний статус області не означає, що її можна перетворити на прохідний двір для комерсантів... Цей статус має слугувати інтересам розвитку області та розв’язанню соціальних проблем населення краю.

Ужгород.