Сьогодні сумські ринки не поступаються своїм одеським «побратимам». Товарів: налітай — не хочу. І всі розцяцьковані «фірмовими» лейблами, наче австралійські папуги у розпал шлюбного сезону. І що низькопробніше «мейд ін ненаше», то яскравіший на ньому ярлик.
Та чи не найбільше заворожують веселковими відблисками окуляри. Лотків — не злічити. І на кожному «подіумі» на будь-який смак та уподобання: від прозорих до сіро-буро-малинових, від діоптричних до сонцезахисних. І кожні «прикрашає» не просто лейбл, а двадцятисемиколірний «папуга» від доброї сотні найвідоміших і зовсім невідомих фірм. Фірми-монстри, а ось ціни — курям на сміх: за найдорожчий предмет ринкові «офтальмологи» просять двадцятку, найдешевший віддають за п’ятірку. Поторгуєшся — дві—три гривні скинуть.
Ознайомившися з картиною в цілому, розпочинаю журналістське розслідування: звідки «дрівця» та наявність на них у продавців сертифікату. Перший лоток, біля якого править бал симпатична чорноока молодиця, прямо на вході до Сумського центрального ринку. Тільки-но зупинився біля нього, тієї ж миті рот моєї візаві розтягується в усмішці до вух:
— Чим вас ощасливити, молодий чоловіче?
— Спочатку, якщо ваша ласка, сертифікатом на продукцію. За його наявності згоден на повне ощасливлення, аж до цілковитого запаморочення.
Після цього невинного прохання удавану доброзичливість з обличчя лоточниці як вітром здуло, а з глибини ще секунду тому бездонних чорних очей заструменіли флюїди лютої ненависті, готові спопелити на порох. Так у мовчазному протиборстві збігло близько двох хвилин. Обидва тримаємо марку. Першою напруження не витримала «Кармен».
— Сертифікат отримаєш після дощику в четвер. А поки що — адью: лоток закривається на облік.
Третій, п’ятий, десятий лоток... І в жодному навіть натяку нема. Одні продавці, почувши слово «сертифікат», кривляться, мов середа на п’ятницю, нахабніші — недвозначно натякають на можливі непереливки, якщо мерщій не заберуся геть. Відправляюся до найбільшого сумського магазину «Оптика». Там, серед асортименту, в очі впадають недорогі окуляри з діоптріями, які щойно бачив на ринку. Навіть ціна ідентична.
— Справді, і в нашому магазині, і на ринкових лотках часто трапляються оправи одного й того само заводу-виробника. Втім, вони лише на перший погляд однакові, — запевнив мене директор магазину з комерційних питань Володимир Висоцький. — Різниця між ними хоч і в незначному, але істотному нюансі: на відміну від ринкових наші лінзи сертифіковано.
— Невже це так принципово?
— Ще б пак! У тих, хто купує на ринку, зазвичай, постійно підскакує тиск або болить чи паморочиться голова.
— Це тільки припущення?
— На жаль, ні. Майже щотижня до нас звертаються не менш як десять—п’ятнадцять «щасливчиків», котрі мали щастя придбати свої окуляри у наших конкурентів. У більшості тамтешніх виробів практично одні і ті само дефекти: або прозорість лінз не відповідає стандартам, або на них було неправильно вказано діоптрію. Звідси й болячки, які згодом можуть призвести до серйозного захворювання очей.
Не менш шкідливі для людських очей і «ліві» сонцезахисні окуляри, яких на базарах літньої пори — хоч греблю гати. У 95 відсотків немає поляризуючого шару, призначеного для нейтралізації вертикальних сонячних променів, відсутні захисні ультрафіолетові фільтри, спеціальне покриття проти подряпин тощо. Як результат — непомітний розвиток у молодому віці тієї чи іншої очної хвороби.
Два роки тому Міністерство охорони здоров’я України видало наказ про заборону стихійного продажу окулярів на ринках. Однак працівникам регіональних управлінь у справах захисту прав споживачів самотужки цієї брили з місця не зрушити. Надто «завзято» власники цих «оптик» захищають свій бізнес.
Суми.
