Обережно: пастка

3 наближенням чергових президентських виборів в Україні на владному та партійно-політичному олімпі розгортається справжня битва серед бажаючих розіграти «пенсійну карту». Розуміючи, що за рівнем пенсійного забезпечення в країні з більш як 14 млн. громадян дві третини сміливо можна віднести до категорії знедолених, здобувачі президентської посади наввипередки кинулися улещувати пенсіонерський загал. Найбільшу активність, безумовно, проявляє чинна виконавча влада і її кандидат, нинішній Прем’єр-міністр України Віктор Янукович. Намагається не відставати від нього і ставленик «Нашої України» — Віктор Ющенко. Причому інструменти, які використовуються в цьому протистоянні — різні, а мета — одна: «приватизувати» голоси пенсіонерів. Але про все по порядку.

Кабінет Міністрів України прийняттям своєї постанови за № 943 від 24 липня 2004 року «Про додаткові заходи щодо поліпшення рівня пенсійного забезпечення» вже втретє за рік, якщо вести відлік від січневих копійчаних додаткових виплат, збільшує розмір пенсій. Зроблено хід, який вражає одночасно і простотою, коли не примітивністю, і геніальним цинізмом.

Адже кому ще прийде в голову «ощасливити» мільйони громадян України не з передвиборного фонду кандидата в президенти, як то могло б бути, коли мова йде про передвиборну акцію, а з бюджету, з кишені платників податків? Це вже як у відомого персонажа: гроші людські, а авторитет мій. Такому «ноу-хау» позаздрять найзаповзятіші політтехнологи і виборчі шулери.

До речі. Задля того, щоб спростувати будь-які спекуляції навколо моєї позиції, хочу зазначити, що радий за кожну додаткову гривню в гаманці кожного пенсіонера й абсолютно переконаний, що багатостраждальний український народ своєю тривалою, тяжкою, самовідданою працею заслужив значно більшого.

Хотів би при цьому підкреслити, що зазначена постанова прийнята також і під тиском подання до Конституційного Суду, яке зробила фракція комуністів, щодо антиконституційності пріснопам’ятної постанови Кабінету Міністрів України № 1783 від 25.11. 2003 року (щодо неправомірного заниження середньої заробітної плати за 2002 рік з фактичних 376 до 306 грн.), а також відкритого листа П. М. Симоненка до Президента України з цієї проблеми.

Але затвердження урядом постанови № 943 ще раз засвідчило правоту позиції Компартії України, яка під час прийняття і запровадження Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» наполягала на суттєвішому збільшенні розміру пенсій. Тоді уряд категорично заперечував проти цього, доводячи, що використав усе до останку і збільшити пенсії не можна більше ні на копійку. Тобто ставилася далекосяжна мета. Якби ці збільшення були зроблені у січні 2004 року, то це означало б, що вони відбулися на підставі Закону України і зроблені державою, та ще й позбавлені персонального іміджу, а відтак немає потреби в пошуку рятівника. Тепер же це зроблено під вибори Президента і конкретним кандидатом. Відповідно, весь політичний зиск в руках Януковича. Ось так, як кажуть у народі, «дешево і сердито».

Ще цікавіше використовує проблему пенсійного забезпечення, а значить, і виборців, що стоять за нею, Віктор Ющенко. Без зайвої скромності він заявляє: це я, тодішній Прем’єр-міністр В. Ющенко, і «мій уряд» вирішили проблему погашення боргів у пенсіях.

А як усе було насправді? Справді був такий період у сфері пенсійного забезпечення, коли пенсія була надзвичайно мізерною (хоча й зараз вона далеко не така, якою мала б бути), гірше того, існували величезні борги з її виплати, які в окремих регіонах сягали 7—8 місяців. Ліквідована ця біда була перш за все завдяки запровадженню додаткових зборів до бюджету Пенсійного фонду від продажу золота та дорогоцінного каміння й виробів з них, обміну валюти, продажу автомобілів.

Спростувати цю тезу нездатен жоден фахівець, бо це справжній механізм вирішення цієї болючої соціальної проблеми.

Авторами зазначеної ідеї (додаткового збору) були депутати-комуністи П. Кузнєцов і (нині, на жаль, покійний) В. Луценко. Заручившись підтримкою голови Пенсійного фонду України Б. Зайчука, саме вони підготували відповідний законопроект і направили його для експертизи та висновку до Кабінету Міністрів. Уряд в особі Мінфіну і особливо Національний банк України, очолюваний на той час Віктором Ющенком, категорично заперечували проти запровадження додаткового збору. Зокрема, Національний банк України на трьох сторінках описував ті жахи, які чекають Україну в разі запровадження додаткових зборів. Годі й думати було про успішне проходження зазначеного закону через Верховну Раду в умовах заперечення з боку уряду й Нацбанку.

Саме тому реалізація цієї ідеї розпочалася через указ Президента України від 31 серпня 1998 року «Про невідкладні заходи по погашенню боргів по сплаті пенсій». У такий спосіб Пенсійний фонд рятував перспективну ідею депутатів-комуністів. Але вже менш як за два місяці на зміну указові прийшов Закон України від 22 жовтня 1998 року № 208-XІV «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов’язкове пенсійне страхування», підготовлений Комітетом у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів на чолі з В. Луценком.

Ось та законодавча база (закон України), той орган (Верховна Рада України), автори ідеї (депутати-комуністи), котрі спільними зусиллями усунули це ганебне явище (борги в пенсіях) з нашого життя. І будь-які спроби довести інше — від лукавого. В них я вбачаю акти політичного мародерства. Це, знаєте, як та муха, що сиділа на чепізі й волала: «Ми орали!». Вже не кажу про те, що саме «більшість», яку представляє В. Янукович, і «Наша Україна», яку уособлює В. Ющенко, забезпечили прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в такому вигляді!

Звертаючись до пенсіонерів, хотів би зазначити: все, що дають у вигляді збільшення розміру пенсій, сприймайте як належне. Це — лише невеличка частина того, що у вас викрадено за останні 13 років. І не відчувайте себе боржниками кого б то не було. А щодо голосування, то голосуйте так, як підказує вам ваше сумління, ваш досвід, ваші переконання.