Як волинські правоохоронці розбили лоба в боротьбі з хабарництвом

Коли в корумпованій державі починають боротися з корупцією, події розгортаються за сценаріями, добре відрежисованими ще за часів Сталіна. Головне — щоб гучно, голосно, із втратами і риторичними викриттями, зі всенародним обуренням і — обов’язково! — з чітко окресленою купкою антигероїв, на яких всенародне обурення буде скероване. Але ж антигерої, ті самі злісні корупціонери і хабарники, від яких суспільство має очиститися, на дорозі не стоять, не чекають часу, щоб зіграти свою ганебну роль, їх треба ще знайти, зловити, впіймати на гарячому. А це, як не старайся, справа непроста. І не тому, що для вивчення злочину працівникам правоохоронних органів треба добре потрудитися, проявити кмітливість чи професіоналізм. Ні, коли злочинне суспільство, злочинця впіймати штука не хитра. Проблема в тому, що весь час висить над головою грізна небезпека впіймати не того, кого треба впіймати. Тому команда «лови хабарників» для нетренованого вуха правоохоронця часто звучить як казковий заклик «піди туди, не знаю куди, впіймай того, не знаю кого». Але як зловиться не той — начувайся. Тож потрібно поспівчувати людям, яким дають цілком непосильні завдання.

Правоохоронці Волинської області, люди сумлінні і ретельні, отримавши наказ Президента про боротьбу з корупцією, рукава засукали й одразу взялися до роботи. Сном-духом не знаючи, де саме гніздяться грізні хабарники (хоча зринає час від часу статистика, яка свідчить, що найкорумпованішими в нашій державі є вони ж таки, правоохоронні органи), стараються-стараються, але якось усе роблять навмання і без особливих результатів. Час спливає, ось уже й передвиборна кампанія стартувала, владі треба набирати очки, показувати, яка вона праведна і безкомпромісна. Словом так, майори з капітанами, а подайте-но на стіл начальству факти з цифрами. Щоб не одні гасла і биття у груди. А щоб солідно і вагомо: викорінили стільки-то, посадили стількох, державу врятували на таку суму. Але де ж їх узяти, ще й багато, та ще й при цьому, щоб кого не треба не зачепити? Тому не від хорошого життя вийшов начальник УМВС у Волинській області Олександр Кміта 21 червня звітувати перед вищим начальством з благеньким папірчиком та з сумнівним і жалюгідно мізерним матеріалом без жодного вражаючого факту. От цього разу зметикував начальник правоохоронців, куди саме пальцем вказати, щоб народне обурення потекло в правильному напрямку: університет! По-перше, забагато там різних науковців, професорів з доцентами, які хтозна-що про себе думають, по команді «Струнко!» стояти не навчені, та й студентів розумних тьму-тьмущу розвели, то там вигулькнуть, то туди носа всунуть, навчилися за  часи незалежності права качати. Крім того, вступні іспити починаються, бідний народ саме потерпає, голову сушить, що робити, якщо раптом за навчання дітей доведеться платити, зараз він ладен на першого-ліпшого своє обурення вилити. Дуже вигідно вказати пальцем саме на університет і сказати народові, доведеному до відчаю життєвими обставинами: он там ваші вороги, хабарники, все їм мало, деруть із вас останню копійку... Зручніше дискредитувати ректора, щоб «обрати» ручного.

Отож розрахунок був ніби правильний і, може б, звіт про результати боротьби з хабарництвом пішов би нагору за милу душу, якби не маленька прикрість: було все сказано привселюдно, на всю область (журналісти раді старатись — актуальна інформація та ще й з перших рук, чи б пак вуст — сам начальник УМВС каже, що у Волинському університеті...) Втім, начальника О. Кміту варто зацитувати: «За останній навчальний рік у вищезгаданому навчальному закладі лише офіційно задокументовано працівниками міліції 79 фактів хабарництва. Вдумайтеся! 79 фактів хабарництва в одному університеті. Хабарі брали завідувач кафедри історичного факультету, старший викладач біологічного факультету та багато інших. За цими фактами порушено кримінальні справи, більшість з них направлено до суду. А ось останній факт: позаминулого тижня декан біологічного факультету отримав хабара в 2660 доларів США за сприяння у вступі до університету. Думаю, що управлінню освіти і науки облдержадміністрації потрібно терміново вживати якихось заходів впливу на ту ситуацію, яка склалась у цьому навчальному закладі». Погодьтеся: звучить солідно, патетично, начальник О. Кміта щиро обурений, правоохоронні органи працювали в поті чола. Але от яка вийшла в результаті халепа: юристи класифікували оприлюднену О. Кмітою інформацію не як факти, а зовсім навпаки: наклеп, недостовірні твердження, упередження, маніпулювання цифрами. Відразу після того, як ролик з відеозаписом виступу начальника УМВС почали крутити по телебаченню і цитувати на радіо, ректорат університету зробив спробу висловити свою точку зору і, принаймні, довести до відома широкого загалу, що декан біологічного факультету, жінка, яка працює в університеті близько двох десятків років, на посаді декана перебуває чотири роки і ніяких доларів США не те що не брала, а і в очі не бачила. Прокинулася вранці від телефонного дзвінка, а доброзичливий голос спитав, чи вона ще не в тюрмі: так декан біологічного факультету дізналася про свій нібито злочин. У виступі було наведено просто астрономічні цифри. Згідно з офіційними повідомленнями правоохоронців і прокуратури. Протягом минулого навчального року була одна судова справа за фактами хабарництва в університеті і ще стосовно трьох осіб було зроблено запити (які аж ніяк не можна назвати злочинними фактами, хіба якщо мати на увазі факт того, що хтось на когось написав заяву). Але навіть після оприлюднення відкритого листа, в якому спростовувалась наклепницька інформація, ніхто на обласній горі не схаменувся і не спробував дати своє тлумачення (якщо не спростування) скандального виступу. Навпаки, все начальство завантажилось справами державного рівня, поїхало у відрядження, перестало приймати відвідувачів і відповідати навіть на офіційні листи... Одне слово, навколо університету раптом виросла глуха стіна. Водночас на телебаченні злощасний ролик з уже ніби спростованою інформацією продовжував крутися і сіяти в душах громадян тяжкий неспокій. Колектив університету вирував і вимагав на когось подати в суд, а когось притягти до відповідальності, декан біологічного факультету лікувалася в стаціонарі від тяжкого неврозу, виконувач обов’язків ректора і проректор марно намагалися зустрітися з посадовими особами, почути якесь пояснення чи отримати бодай формальну відповідь, скільки насправді фактів хабарництва виявлено в університеті за минулий навчальний рік. Тому все зрештою закінчилось великою вченою радою, яка засідала чотири години і чотири години поспіль обурювалася в присутності... кількох представників державної адміністрації і правоохоронних органів.

Представники навіть виступали і намагалися давати пояснення замість начальника О. Кміти, який, звісно ж, поїхав у глибоке відрядження. З’ясувалося, що мали на увазі не те, а інше. Мовляв, десь там у шухлядах правоохоронців лежить 79 заяв про факти хабарництва. На експресивні запитання декана біологічного факультету, чому її так несправедливо зневажено і де їй тепер шукати захисту, представник правоохоронних органів завчено твердив, що прізвище декана не було названо, отож у неї не повинно бути ніяких претензій. Годі було пояснювати, що в університеті один біологічний факультет, один декан, і всі знають, хто саме декан, не треба й прізвища називати. Навіть елементарного вибачення за те, що, мовляв, сталася якась помилка, плутанина чи неузгодженість, не вдалося домогтися силами всієї майже півтисячної аудиторії. Правоохоронець М. Зотько твердо стояв на своєму: нема прізвища, нічого ображатися. Та все наголошував, що правоохоронні органи виконують указ Президента №143 від 18.02.2004 року про посилення боротьби з хабарництвом та корупцією. У своєму виступі він навів навіть кілька конкретних фактів хабарництва у Волинському університеті, але «нашкребти» їх вдалося мало не за все існування університету. І при цьому правоохоронець не мав ніяковості на обличчі, ніяк не можна було його переконати, що це є перекручування фактів і маніпулювання інформацією. Знай собі переконував аудиторію, що факти хабарництва є, що всі вони ганебні, і немає значення, скільки саме судових рішень по університетові. У згаданому виступі О. Кміти серед кількох навчальних закладів Волині названо лише один волинський університет, саме той заклад, який чи не найпослідовніше намагається протистояти хабарництву, запровадиши на вступних іспитах тестову систему, якою просто неможливо маніпулювати на жодному етапі. Бездоганність ведення вступної кампанії університету відзначали багато перевіряльників з високих інстанцій, в тому числі комісія Міністерства освіти і науки України в жовтні 2002 року.

В умовах загострення конкурентної боротьби за абітурієнтів між державними і приватними закладами знайдуться ті, кому вигідна дискредитація університету. Головне — сказати вчасно «Лови злодія!» тому, хто зацікавлений їх ловити.

З огляду на події в Мукачевому та Ужгороді, ні-ні та й подумає кожен викладач, студент, громадянин області: чи не почалася і в нас кампанія з дискредитації тих, хто намагається протистояти радикалізмові, має власну думку і робитиме так, щоб було краще українському народові?