Атомна енергетика у незаперечних цифрах і доказових фактах
Без жодного перебільшення можна твердити: 90-ті роки минулого століття — сумна сторінка «біографії» української атомної енергетики. Втім, смертельного удару по ній ще за радянських часів, у незабутньому 1986 році, завдала аварія на четвертому блоці Чорнобильської АЕС. На первістку молодої для України енергетичної галузі. Адже перший блок цієї станції, нагадаю, було введено в промислову експлуатацію 1977 року.
І все-таки в 1991-му в Україні успішно працювали 15 ядерних блоків на п’яти атомних електростанціях. Та того року ще «дитяча» атомна галузь зазнає нового прикрого удару — після завданої пожежею в машинному залі шкоди довелося зупиняти 2-й блок Чорнобильської АЕС. У 1996-му за рішенням уряду зупиняють 1-й енергоблок. Той самий, що започаткував народження української атомної енергетики. І ось, як усім добре відомо, наприкінці 2000 року ЧАЕС повністю припиняє своє існування. На вимогу світової спільноти і через технічну необхідність, на думку багатьох фахівців, станцію, у якої мало б бути велике майбутнє (будували ще два блоки), переводять у стадію зняття з експлуатації. Тобто поховання...
Та не тільки аварія 1986 року стала згубною у 90-ті для Чорнобильської станції і всієї нашої атомної енергетики. Міцним «зашморгом» для неї був і мораторій тодішньої Верховної Ради України на будівництво нових АЕС на території країни. Скасування у жовтні 1993-го цієї заборони відкрило дихання галузі. Відновлюються роботи з введення в експлуатацію 6-го блока Запорізької, 4-го — Рівненської та 2-го Хмельницької АЕС.
І ось жовтень 1995 року. Здійснюється енергетичний пуск 6-го блока Запорізької АЕС. Не Чорнобильська, як планувалося, а ЗАЕС стає найбільшою в Європі. Цікаво, що добудову, завершальні монтажно-пускові роботи проводять на блоці силами самої станції. За рішенням трудового колективу тодішній генеральний директор станції Володимир Бронников не допустив розтягнення обладнання, було збережено великий відсоток готовності блока.
Проста арифметика свідчить: на початок серпня нинішнього року в Україні експлуатувалося 13 енергоблоків на чотирьох АЕС. Такий прикрий і сумний наслідок Чорнобильської катастрофи. І дії мораторію, котрий завдав не меншої шкоди ядерній енергетиці.
8 серпня 2004 року — приємна й світла подія. Новий і впевнений крок до подальшого розвитку нашої атомної енергетики. Здійснюється пуск 2-го енергоблока Хмельницької АЕС. Без очікуваної обіцянки Заходу, попри закиди, що самостійна Україна ще не здатна реалізовувати такі складні технічні рішення й технологічні завдання. Йдеться передусім про забезпечення безпеки роботи нового енергоблока.
Невдовзі, після усунення певних технічних негараздів, проведення планових робіт, передбачених графіком освоєння проектної потужності, цей мільйонник запрацює на всю свою силу і міць.
З початку серпня в офіційних зведеннях фігурує: на атомних станціях України в роботі вже 14 енергоблоків... Невдовзі їх кількість зросте. На черзі, орієнтовно наприкінці вересня, має бути запущено 4-й енергоблок Рівненської. Потім НАЕК «Енергоатом» планує поновити будівельно-монтажні роботи на 3-му та 4-му блоках Хмельницької АЕС.
Отже, вітчизняна атомна енергетика оживає, вона на підйомі. У неї оптимістичне завтра.
