Єдиної думки щодо значення цього символу учені не мають. Схожі знаки надто поширені майже у всіх древніх культурах від Єгипту і Греції до Індії, від Скандинавії до Месопотамії. А оскільки за більш як семитисячолітню історію мешканці нашого краю контактували з усіма цими цивілізаціями, то вони цілком могли запозичити чи передати і символ, і пов’язану з ним ідеологію.
Є понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба. Одна з найрозповсюдженіших каже, що древній знак є містичним символом триєдності, тривимірності світу. Древнє тлумачення трійці пізніше було витіснене християнським про єдність Бога-Отця, Бога-Сина, Бога-Духа Святого.
Деякі дослідники вважають, що тризуб виник як світський чи військовий символ. У цьому разі він може бути стилізованим зображенням пікіруючого сокола, лука зі стрілою, сокири, якоря, верхівки скіпетра (до речі, скіпетр візантійських імператорів увінчувала фігура подібної форми) чи корони. Останню версію дуже докладно й аргументовано доводить наш читач з Тернополя Андрій Луців.
Ще одну версію умовно можна назвати господарською чи «майновою». Відповідно до неї тризуб бере початок від сарматських тамг — своєрідних логотипів певного кочового клану. Самі сармати могли запозичати неодмінний атрибут, що сподобався їм, у грецького бога морів Посейдона в Боспорському царстві, що розташовувалося в районі Керчі (тут, до речі, були знайдені найдавніші зображення тризуба).
Може, від сарматів тамга у вигляді тризуба перейшла до князівської династії нащадків Кия. Щоб продемонструвати свою легітимність, Рюриковичі, що змінили їх на київському престолі, почали використовувати його як символ власності, а пізніше і князівської влади.
В державному житті Київської Русі тризуб зображали на печатках, якими скріплювали міжнародні договори; на князівському майні. Крім того, бронзові чи срібні тризуби прикрашали пояси дружинників, зброю і прапори. Зображення тризуба також можна побачити на цеглинах кладки Десятинної церкви в Києві, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському, побудованої в другій половині XІ століття.
Перша письмова згадка про тризуб належить до Х століття: посли князя київського Ігоря (912—945 рр.) під час укладання договору з візантійцями пред’явили печатки з відповідним символом. До речі, дружина Ігоря — Ольга — розставляла князівські знаки по всій землі Київській аж до Новгорода. Про це згадується в «Повісті временних літ».
Перше відоме нам зображення є на печатці київського князя Святослава Ігоровича (загинув 972 р.). На ньому чітко вирізняється князівський знак у вигляді букви «Ш» — тобто тризуб. На монетах сина Святослава — великого князя київського Володимира (978—1015) зображені з одного боку портрет володаря, а з другого — тризуб і напис: «Володимир на столі, а це його срібло». Саме від них бере своє начертання державний символ нашої країни.