Ситуації, в якій опинилися генеральний директор державного підприємства «Укрметал» (розташоване у Києві на вулиці Гарматній) Юрій Чувільов і його однодумці, не позаздриш. У відповідь на наказ Міністерства промислової політики про розірвання з ним контракту, що, по суті, є звільненням з обійманої посади, Юрій Олександрович за підтримки колег вдався до відчайдушного кроку: відмовився залишити директорське крісло, мотивуючи тим, що керівники міністерства грубо порушили чинне законодавство, статут державного підприємства й умови укладеного з ним контракту, термін дії якого закінчується у 2007 році.
А що в основі конфлікту? Що його спричинило? Адже наказ і реакція на нього — то лише видима частина непростої ситуації. Щоб одержати відповіді на ці запитання, вислухаємо представників обох боків бунтівного бар’єра.
— Наше підприємство існує майже півстоліття. Воно унікальне тим, що з 30 його працівників майже всі — високоосвічені професіонали в галузі чорної і кольорової металургії, у нас зібрано базову металургійну документацію. І ось тепер над усім цим нависла загроза ліквідації. Як на мене, відбувається захоплення таких, як ми, прибуткових підприємств представниками одного із східних регіонів країни. Знаєте, кого на моє місце призначають? Колишнього нашого працівника, якого ми у 2002 році звільнили за прогули. І тепер хочуть, щоб він тут «наводив» порядок.
— То що у вас є привабливого для «захоплення плацдарму»? — запитую в Чувільова.
— Багато що. Насамперед те, що маємо 1800 квадратних метрів виробничих площ, крани, склади, цехи, чотириповерхове офісне приміщення. І все це з балансовою вартістю 5 млн. грн. розташовано майже в центрі міста. Кажуть, що все тут хочуть знести і звести елітні житлові будинки. Наше підприємство хоч і державне, але вже давно госпрозрахункове: ніхто не дає нам жодної копійки, все самі заробляємо. Протягом року півмільйона гривень уклали лише в реконструкцію виробничих і службових приміщень. Колектив успішно працює, проте міністерство заблокувало наші рахунки, через що не можемо вчасно розрахуватися з людьми. Зверніть увагу й на таке: кілька разів ми зверталися до міністерства з проханням, щоб нам дозволили його приватизувати. Мовчать. А побачите, як швидко це станеться, коли поставлять іншого керівника.
Нам нічого не залишається, як боротися доступними методами за свої права. Тому ми майже забарикадувалися, але працюємо: наглухо закрили в’їзні ворота й двері і нікого із сторонніх не пускаємо...
А ось що з цього приводу каже заступник міністра Мінпромполітики Анатолій Федяєв, котрий відповідає за гірничо-металургійний комплекс країни:
— Контракт з Ю. Чувільовим розірвали через те, що очолюване ним підприємство працює збитково і має 68 тис. грн. заборгованості із зарплати. Видали наказ про це ще 5 липня, і тільки-но Ю. Чувільов вийде з лікарняного, його буде звільнено з посади. Варто взяти до уваги й те, що «Укрметал» формально хоч і вважається державним підприємством, насправді давно вже є комерційним. Воно створене для дрібнооптового забезпечення продукцією металургійних заводів країни, але оскільки останні сьогодні уже всі приватизовано і вони мають власні постачальницько-збутові служби, свої справи вони вирішують самі і давно обходяться без чиєїсь допомоги, зокрема й «Укрметалу».
— А як оцінити те, що на місце Ю. Чувільова призначаєте керівника, якого в «Укрметалі» два роки тому звільнили за прогули?
— Поки що призначаємо його тимчасово, щоб прийняв справи, оскільки він там працював і добре знає підприємство...
P. S. Такі «барикади», блокування прохідної та недопущення на територію підприємства нового керівника (навіть у супроводі омонівців у бронежилетах) довго, певна річ, тривати не могли. Щойно після лікарняного Ю. Чувільов вийшов на роботу, того самого дня його звільнили з посади. Він, щоправда, збирається оскаржувати своє право на працю в суді.
