Із дос’є «ГУ»
КАЛЬНІЧЕНКО Ігор Вікторович, народний депутат України по 16-му виборчому округу (Вінницька область). Народився 1961 року на Вінниччині в Тульчині. За фахом інженер-будівельник, закінчив Вінницький політехнічний інститут. Працював у трудових колективах системи агробуду. Очолював Тростянецьку райдержадміністрацію, ДПА Вінницької області, у 2000—2002 роках — заступник голови Державної податкової адміністрації України. Заступник голови Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності, член фракції «Регіони України».
— Зважаючи на те, що нині в розпалі літо, а ви — досі на роботі, напрошується запитання: як відпочивається?
— Цього року не бачу себе на канікулах. Не та політична погода, щоб розслаблятися. Не треба ховати голову в пісок і вдавати, нібито ми поза процесами, які відбуваються напередодні виборів. Усі ми так чи інакше до них уже причетні або дуже скоро втягнемося у найвідповідальнішу політичну кампанію. Зізнаюся щиро: не хочу втратити відчуття політичного пульсу. Я не звик плестися у хвості подій, особливо тих, що з кожним днем дедалі більше розгортаються в державі. Кожна відповідальна людина повинна знайти в них своє місце. Народні депутати першими мали б зробити свій вибір. Не огульна критика потрібна сьогодні, чого-чого — а її не бракує. Критикувати легко, значно важче робити добрі справи. А вони — в дефіциті. Про це часто нагадують нам виборці.
Інформація до роздумів. Ігор Кальніченко не один рік опікується Тульчинською школою-інтернатом. Свого часу тут він навчався. Чи не тоді допитливий до всього хлопчина поставив собі за мету: виросту і всіляко допомагатиму рідній школі. Йому вдалося створити один із перших в області комп’ютерних класів. Декого з випускників Кальніченко веде по життю: допомагає продовжувати навчання, підтримує матеріально. Одна маленька справа для нього дорожча за сотні гарних слів.
— В окрузі вас знають за конкретними справами. А чому не дуже часто виступаєте в сесійній залі?
— Не розумію тих депутатів, які, за статистикою, протягом минулого сесійного періоду виступали більш як 2000 разів. Якщо слова не підкріплені конкретними справами — це звичайна балаканина. Та й своїх колег у залі треба поважати.
— Який, на вашу думку, із законопроектів буде винесено на обговорення першим після парламентських канікул?
— Безсумнівно, це буде законопроект про політичну реформу (4180), який нині перебуває на розгляді в Конституційному Суді. Сподіваюся, до початку роботи нової сесії КС розгляне його.
— Як гадаєте, депутати підтримають цей документ?
— Хочеться вірити. Але можу й помилятися... Від опозиції можна очікувати чого завгодно. Насамперед блокування роботи сесії: для декого, ніде правди діти, це вже стало організованим видом діяльності. Дискусію можуть спричинити окремі положення законопроекту 4180. Незважаючи на те, що опозиція також проголосувала в першому читанні за згаданий законопроект, події можуть розвиватися непередбачувано. Як кажуть, відчуваю це душею. Можливо, доведеться голосувати бюлетенями. Я особисто сподіваюся на виваженість депутатів у ставленні до політреформи. Те, що вона відбудеться, ні в кого не викликає сумніву. Тільки коли?
— Ігоре Вікторовичу, як мовиться, земля після виборів не перестане крутитися...
— Гадаю, та центристська політична сила, яка об’єдналася і про підтримку якої заявляють дедалі більше її прихильників, повинна думати не лише про вибори, а й дивитися далі, на перспективу. Люди хочуть знати, що їх чекатиме в майбутньому. Про це треба говорити чесно. А ще краще — підкріплювати сказане конкретними справами. Так, скажімо, як це зроблено із підвищенням пенсій, зарплати, стипендій, як шукають і знаходять джерела наповнення бюджету.
Нам не завадило б хоча б інколи озиратися назад. Не хочеться, звичайно, згадувати таке ганебне явище, як уже забуті купонокарбованці, за які не можна було нічого купити. А дефіцит товарів? А черги? А мізерна платня? А як пенсіонери вимолювали зі сльозами на очах свої кревні пенсійні копійки? Але ж усе це було з нами. Коли інколи розмовляємо про це з виборцями, вони одразу перестають нарікати на нинішні негаразди.
— Ви й тепер, улітку, зустрічаєтеся з виборцями?
— По-моєму, без цього ніяк не обійтися. Крім того, що систематично буваю в населених пунктах свого округу, виборці самі знаходять мене: чи то в Києві, чи через родичів на малій батьківщині. Найчастіше просять допомогти з газифікацією. Вінниччина за останні роки проклала найбільше серед інших регіонів держави газопроводів, зокрема на селі. Як не підтримати земляків у добрій справі?
— І все-таки, як збираєтеся відпочити перед відкриттям нової сесії?
— Можливо, вдасться почитати трохи якихось історичних романів. Над такими книгами сидів би день і ніч. Спробую вибратися на рибалку. Без гри у футбол не уявляю себе не лише на канікулах. Син-школяр також шнурує разом зі мною кеди. А потім занадто активно обговорюємо події, які пережили під час гри. У старшої доньки-студентки — свої захоплення.
