Цієї весни, коли економіка зростала за висхідною, про майбутній врожай говорили як про інфляційний балансир, то зараз, коли промисловість почала скидати оберти, — як про рятівний круг.
Покладали надії на те, що після здійснення прогнозів аграрного відомства (35 мільйонів тонн зерна) на внутрішньому ринку, пропозиція перевищить попит у межах 3—4 мільйонів тонн пшениці. Уникнувши обвалу цін з допомогою апробованого вже механізму заставних закупівель, прогнозували прийнятні ціни на зерновому, а відтак — після відповідної переробки зерна нового врожаю — і на споживчому ринку. Днями Держрезерв сповістив, що ці надії справджуються. Щедрий врожай, отже, має поліпшити макропоказники країни. Адже йдеться і про хліб насущний, і про найпотужніший засіб пожвавлення споживчого попиту, посилений обіцяним підвищенням у вересні заробітних плат, стипендій і пенсій.
Потужний вплив агровиробництва на рівень валового внутрішнього продукту країна вже відчула в липні. Агровиробництво, торгівля і продовольчий ринок здатні компенсувати недобір у динаміці темпів промислового зростання і вгамувати сталі інфляційні очікування на селі, про які не перестають говорити соціологи.
Які резони переважать восени
Зерно є, запевняють в Українській зерновій асоціації (УЗА), але, на жаль, низької якості — дощі. Про негоду на Миколаївщині, у центральних та східних областях України вже начувані. За словами президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, негода дуже завадила врожаю зернових. За деякими оцінками, країна втратила майже чверть врожаю хліба. А проросла пшениця не дає навіть фуражного зерна. Навіть з врожаєм пізньої кукурудзи нинішній хліб може не стати передумовою для зниження цін. На сьогодні уряд домовився з хлібопекарськими підприємствами про стабільність цін на хліб, а якщо новий урожай дозволить, то ціни можуть бути знижені. Проте столична влада готова піти далі і обіцяє зниження цін.
Восени ціни на зерно і борошно зазвичай зростають і зростає вагомість економічних резонів. Згадайте, фіксована рентабельність для борошномельних та хлібопекарських підприємств лише примножувала їхні борги за кредитами і посилювала інфляційні очікування.
І тоді, скажімо, ЗАТ «Київмлин» буде вимушено в ім’я іміджевих проектів ризикувати своїм фінансовим становищем. Адміністративне втручання у цінову політику звело майже нанівець рентабельність компанії, кредитна заборгованість якої сягає десятків мільйонів гривень. Не слід забувати, що фактично ціни на хліб у Києві не змінювалися з осені минулого року (столичний хліб чи не найдешевший у країні завдяки дотаціям і банківським кредитам), тоді як затрати відтоді на його виробництво зросли дивовижно — вартість газу зросла на 16,5 відсотка, транспортні видатки — на 42 відсотки...
Столична адміністрація, а за нею і Київрада вимагають від акціонерів реорганізації шляхом об’єднання з ВАТ «Київхліб», а водночас дешевшого хліба. Така беззастережна гарячковість швидше асоціюється з фінансовою пірамідою, ніж з інтегрованим виробничо-збутовим ланцюжком хлібобулочних виробів. Недарма рішення з цього приводу Київради вже наразилося на негативну реакцію Антимонопольного комітету України. Проте столична влада, за деякими даними, готова піти на 30-відсоткове зниження вартості хліба.
У жовтні торгуватимуть політики
Зернотрейдери зі свого боку констатують цілковитий штиль на зерновому ринку та ціновий безлад! Низькі ціни на зерно на зовнішньому і внутрішньому ринках та суперечлива інформація щодо реального завантаження елеваторів фактично зупинили торгівлю. Рентабельність зовнішньоторговельних операцій на сьогодні фактично нульова, а якою вона буде восени — хтозна: на цінах зернових позначаться і вартість дизпалива, яке традиційно подорожчало на період жнив, і ціни послуг спеціалізованих бірж, які стали обов’язковими для усіх операторів ринку і вимагають півтори гривні додаткових витрат на кожній тонні зерна. Знову потерпають сільгоспвиробники. З другого боку, Держрезерв уже поінформував про рішення збільшити обсяги закупівель на півтора мільйона тонн зерна, а також про появу економічних передумов знизити ціни на хліб.
Про нафтопродукти слід сказати окремо. Минулого тижня ціна нафти на світовому ринку перетнула 45-доларову позначку за один барель. Отже, перевищила усі рекорди останнього десятиріччя. Наївно вважати, що російські ціни на нафту не вплинуть на формування зернового резерву країни. Тим часом на сьогодні ринок нафтопродуктів майже повністю залежить від рішень російського, а не українського уряду. Оце «майже» і є наша перспектива втримати ціни на нафтопродукти на прийнятному для себе рівні. Підкреслю, з огляду на тривалість темпів економічного розвитку, фінансові можливості, зростання обсягів власного видобутку нафти і газу, умови корпоративного розвитку приватизованих російським бізнесом підприємств та інші можливості — багатообіцяльна перспектива. Якщо на це не зважати, то матимемо перманентне зростання цін на нафтопродукти, а відповідно зростання собівартості хліба попри урядові меморандуми з власниками нафтопереробних заводів. До речі, український уряд вбачає у співпраці з російським лише те, що хоче бачити. Приміром, перспективу стабілізувати ціни на ринку нафтопродуктів після скасування російськими законодавцями ПДВ з експорту нафти. А що росіяни адекватно підняли ціни за користування власними ресурсами, нібито й не помітили. Вольового втручання у цінову політику на хлібному ринку з боку місцевих органів влади не уникнути. До того ж це шанс сподобатися і нинішньому, і майбутньому президентам.
Судячи з попередніх рапортів (уже намолочено 28 мільйонів тонн зерна), нинішній врожай, безперечно, доросте до макрорівня, зерно-2004 розставить остаточно усі крапки над «і», проте вартість хліба на прилавках, хочемо того чи ні, залежатиме від того, які резони переважатимуть восени на внутрішньому ринку країни.
