Учора завершився візит в Україну міністра оборони США Дональда Рамсфельда. На зустрічах з українськими високопосадовцями йшлося, зокрема, про майбутнє наших миротворчих контингентів в Іраку та Косово. Чи потрібно Україні надалі вести боротьбу зі світовим тероризмом, відправляючи до гарячих точок військових, чи можна буде обійтися духовно-гуманітарною підтримкою антитерористичних операцій Вашингтона?
Аналітик з питань зовнішньої політики Громадського аналітичного центру Микола ГНАТЮК:
— На мою думку, у вашому запитанні немає ніякої дилеми, оскільки Україна вже бере участь і у військових, і в невійськових операціях. Стосовно перспективності продовження саме військової участі, то, слід зазначити, що наша держава має певні зобов’язання, які вона має виконувати, зокрема, в Іраку та Косово. Нині активно обговорюється питання про скорочення миротворчих контингентів. Однак, на мій погляд, до кінця терміну дії резолюції ООН щодо перебування миротворчих сил в Іраку, контингент напевно не буде виведено.
Питання перебування українських військових у цих двох гарячих точках є важливим для Вашингтона. Це підтверджує і візит Дональда Рамсфельда. Він приїхав з однією метою — заручитися підтримкою української влади у виконанні зобов’язань стосовно участі наших військових у міжнародних миротворчих силах в Косово та Іраку. А стосовно моральної підтримки, то вона надається, наприклад, військам НАТО, які діють в Афганістані.
Керівник ГО «Громадський аналітичний центр», доцент, кандидат наук Ігор БАКЛАН:
— Візит Дональда Рамсфельда насамперед пов’язаний з президентськими виборами у США. Відмова України та інших країн від участі в іракській експедиції може знизити рейтинг Буша на прийдешніх виборах. Водночас участь українських військ у миротворчих операціях в Іраку стала розмінною монетою українського політикуму напередодні власних президентських перегонів. Майже всі кандидати в президенти вже заявили про необхідність виведення українського контингенту. Приймати це рішення треба виважено, на основі ретельного аналізу та вже після 31 жовтня, коли дії української влади не будуть обплутані передвиборними гаслами.
Незалежний експерт Анатолій ПАВЛЕНКО:
— Більшість країн, які беруть участь у антитерористичних операціях, є членами НАТО. Інколи вони діють за мандатом ООН, а іноді (як нині в Іраку) — без. Україна не має членства у жодному військово-політичному блоці, тому, беручи участь у цих операціях, вона збільшує ризики щодо можливих терористичних актів на території власної держави. Тож у майбутньому щодо подібних операцій необхідно дотримуватися політики Європейського союзу: всі миротворчі операції, в яких задіяні наші військові, мають проходити під мандатом ООН.
Боротьба з тероризмом, звичайно, важливий напрямок. Але необхідно брати до уваги й кошти. Здійснювані європейцями операції мають відповідне грошове забезпечення, передбачене у бюджетах. У нашому бюджеті теж наявний відповідний рядок, однак цих грошей обмаль. А якщо до цього додати ще й брак фінансування оборонного бюджету загалом, то виходить, що подібні операції мають бути дещо обмежені.
Нині для нас головне — це показати, що ми є учасниками світової політики і країною, яка прагне увійти до ЄС.
