Липень засвідчив, що загроза перегріву у промисловості відступила остаточно. Промиcловість знову скинула оберти. Що за цим стоїть, я поцікавився у радника глави Нацбанку з макроекономічних питань Валерія Литвицького.
— Валерію Олексійовичу, економісти, якщо не помиляюся, липневий спад називають рецесією зростання...
— Авжеж, і природа цієї рецесії технічна, адже темпи галузевого зростання скорочуються з квітня. Якщо у березні розрив у темпах кумулятивної динаміки промисловості порівняно з відповідним періодом минулого року становив + 7,8 відсотка, то у липні він скоротився до 0,97. Піврічна динаміка зростання промислового виробництва випереджала на 0,1 відсотка підсумок минулого року, але за сім місяців вона вже є меншою на 1,1 відсотка (14,7 проти 15,8 відсотка).
— А що як маємо справу зі статистичним ефектом більш високої бази порівняння?
— Я це враховую. Але про те, що крім цього маємо справу з реальним охолодженням індустріальної економіки, свідчить різниця між величиною нинішнього падіння зростання (4,1 відсотка від квітня) та величиною прискорення зростання за такий само проміжок часу торік (3 відсотки). Як бачите, середньомісячний спад зростання цього року — 1,02 відсотка, тоді як середньомісячне прискорення піднесення у відповідні місяці минулого року — 0,75. Хіба не аргумент?
— Згоден. Це ставить перед експортерами країни неабиякі проблеми...
— Гадаю, що так. Охолодження економіки в Китаї не компенсує повністю пожвавлення у Японії та США, питома вага яких у нашому експорті є меншою за китайську. Отже, поступово, але неухильно наш експорт металопродукції перестає бути бумовим, що зрештою не так уже й погано, бо стає збалансованішим. У липні скорочення кумулятивної динаміки металургії та металообробки становило 1,4 відсотка за середньогалузевого уповільнення темпів зростання на 1,2 відсотка.
— А яку гру продемонстрували інші галузі?
— Дещо кращий стан справ у липні споcтерігався в хімічній промисловості, де так само як і в легкій та деревообробній, зростання загальмувалося найменшими темпами (0,7—0,9 відсотка проти 1,2 у середньому по усіх галузях).
Хоч як прикро, найдошкульніше скоротилася динаміка зростання у машинобудуванні (3,1 відсотка), виробництві будівельних матеріалів (1,7), целюлозно-паперовій промисловості (1,5), виробництві коксу (1,3), харчовій промисловості (1,3). А в енергетиці зареєстровано найнижчий показник у нинішньому році, та цього разу вже не зростання, а падіння у 2,1 відсотка. Це можна було б списати на сезонний чинник, якби торік у липні виробництво не зросло тут на 9,3 відсотка. Та й у липні 2002 року падіння спостерігалося втричі меншими темпами. Стан цієї галузі поліпшить пуск нових енергоблоків на атомних електростанціях до кінця року.
— Які з усього цього висновки?
— Загроза перегріву промисловості вже позаду. Це ще не означає потребу скоригувати прогноз зростання промисловості, який сягає двозначної цифри. Але не слід очікувати нового промислового сплеску активності раніше жовтня. Якщо переробка сільгосп-продукції припаде на вересень, тоді й не виключено певне пожвавлення. І ще. У липні спостерігалося деяке гальмування кредитної активності і зростання процентних ставок. Це відповідно позначиться і на промисловій активності в наступні місяці, бо не виключено що такий вплив розпочався вже в липні. Але інфляція буде меншою.
Охолодження промисловості вже практично призупинило зростання оптових цін (0,1 відсотка), а це відкриває додаткову антиінфляційну перспективу для споживчого ринку. У хімічній промисловості, виробництві коксу та в енергетиці оптові ціни знизилися відповідно на 0,1, 0,2 та 0,5 відсотка, що здебільшого позначилося на темпах уповільнення зростання, а в енергетиці —падіння виробництва.
— Валерію Олексійовичу, рецесія промислового зростання негативно позначиться на річних обсягах валового продукту, хіба не так?
— Промисловість уже четвертий місяць поспіль зменшує свій внесок у зростання ВВП. А її питома вага сягає 29 відсотків. Падіння динаміки промислового виробництва нижче ніж 14 відсотків здатне уповільнити зростання ВВП до 9 відсотків навіть за поліпшення справ в АПК і продовження буму в будівництві, досягнень у торгівлі і на транспорті. Але прохолода у липневу спеку ще нікому не шкодила. У даному разі вона є запорукою успішної боротьби з інфляцією. А з огляду на зростання заробітних плат та пенсій, які мають активізувати споживчий попит, очікуваний врожай і ймовірне зниження цін на хліб і м’ясо, можна розраховувати на збільшення внеску торгівлі у ВВП. А відтак і на адекватну компенсацію липневого охолодження.