Екологічний феномен Янковського

Кожний знає, що хімія — це шкідливо. Але хіміко-фармацевтичний концерн «Стирол», очолюваний Героєм України і народним депутатом 3-го і 4-го скликань Миколою Андрійовичем Янковським  завдяки новітнім технологіям перестав брати воду з довколишніх річок і перейшов на практично безвідходне виробництво.

У нас уже ввійшло в звичку говорити про екологію і про необхідність захисту довкілля та майбутніх поколінь від шкідливих викидів. Однак у виборі між екологічною безпекою і робочими місцями та реальними доходами всі чомусь віддають перевагу останньому. І справді, в нинішніх непростих умовах налагодити навіть шкідливе, але прибуткове виробництво уже вважається заслугою. Хімічний концерн «Стирол» — виняток із цього правила, що в умовах України без перебільшення можна назвати феноменом. Останнім часом на підприємстві примудрилися не тільки збільшити обсяги виробництва й освоїти нові лінії, але й, на подив усім «зеленим» організаціям, зробити реальні кроки в охороні навколишнього середовища.

До речі, свою першу міжнародну нагороду в галузі екології Микола Андрійович Янковський, голова правління концерну «Стирол», одержав ще в 1998 році в Канні за успіхи в управлінні довкіллям серед підприємств Східної Європи. А вже в 2002 році концерн «Стирол» було удостоєно сертифіката відповідно до вимог високого міжнародного стандарту ІSO 14001. Варто відзначити, що таким досягненням можуть похвалитися зовсім небагато вітчизняних гігантів промисловості. І захист навколишнього середовища — справа нелегка і дуже навіть копітка. Адже за останні чотири роки «Стирол» вклав в екологічні програми близько 200 млн. грн.

Виробляючи майже 70% промислової продукції Горлівки, «Стирол» «укидає» в загальний обсяг шкідливих речовин, що потрапляють у довкілля, всього 6%.

Тут доведено, що хімічне виробництво може успішно працювати за мінімальної шкоди природі і що технічний прогрес може розвиватися разом із програмами захисту навколишнього середовища. Самих лише клумб і квітників на підприємстві 30 тис. кв. метрів. А в зоокуточку концерну живе майже 300 тварин 31 виду, 5 з яких занесено до Червоної книги.

Однак, як справжній керманич своєї справи, Микола Андрійович вважає, що найцінніше на «Стиролі» — його люди. І тут нема перебільшення, голова правління упевнений, що це найкращі люди не тільки Горлівки, а й області, держави — вмілі, високопрофесіональні, ініціативні, які сміливо беруться за вирішення проблем. Доречно буде навести трохи статистики:

за чотири останніх роки на «Стиролі» створено півтори тисячі нових робочих місць, плинність кадрів становить лише 3,6%, а середній вік працівників концерну — 36 років.

Народний депутат Володимир Рибак якось зазначив, що «Янковський створив підприємство європейського класу, бо він зрозумів, що питання життя і смерті підприємства — в його руках і голові». Варто відзначити, що ситуація на підприємстві не завжди була такою обнадійливою, а десять років тому мало хто вірив, що «Стирол» ще зможе встати. Коли в 1987 році на «Стирол» головним інженером прийшов нинішній голова правління концерну Микола Янковський, комбінат щодня стрясало чергове ЧП: щось лопалося, рвалося, вибухало або провалювалося крізь землю. При солідних капіталовкладеннях основні об’єкти будувалися хаотично, безсистемно: не закінчивши одне, хапалися за друге. Необхідно було приймати кардинальні рішення. І Микола Андрійович уже тоді, в умовах перебудови, зрозумів, що настав час відходити від звичних стандартів екстенсивного виробництва і знаходити якісно нові шляхи розвитку. У результаті «Стирол» другий слідом за КамАЗом пішов шляхом акціонування. Ці нововведення дали змогу докорінно змінити головне: психологію і мотивацію колективу. Люди почали пов’язувати результати своєї праці з загальнозаводськими успіхами.

На даному етапі «Стирол» є експортним підприємством. Адже 75% усієї продукції концерну споживається саме за межами України. В умовах виснажливої торговельної боротьби, в яку разом з галуззю мінеральних добрив втяглося і підприємство з Горлівки, перемагає той, у кого нижча собівартість продукції. Конкурувати з закордонними фірмами складно, тому що більшість із них володіє сучасною технічною базою. На «Стиролі» уникати простоїв, частих ремонтів куди важче, адже більшій частині устаткування по добрих два десятки років, а то й більше. І якщо, скажімо, модернізована на діючому обладнанні схема, що стосується автоматичного регулювання обертів турбін, впроваджена і з успіхом експлуатується на 12 промислових турбінах ВАТ концерну протягом 20 місяців без жодного збою в роботі, то це не просто технічна кмітливість, а високе, віртуозне мистецтво. І таких прикладів можна навести безліч.

Новинки, які не мають аналогів

Цікаво, що навіть в умовах стрімкого зростання підприємства його керівництво дивиться далеко в майбутнє. За словами самого Миколи Янковського, «ринок — явище примхливе, важкопередбачуване». Саме тому одним зі своєрідних кредо підприємства є диверсифікація виробництва з метою зниження ризиків. Ще в травні 1993 року першу продукцію, одноразову упаковку для продуктів харчування, видало спільне українсько-американське підприємство «Хантсман-Стирол». Горлівці стали найбільшими на Україні переробниками пластмас. У 2001 році на базі СП з’явилося ЗАТ «Стирол Пак», що складається із шести заводів, які роблять, крім упаковок, полімерну плівку, поролон, пінополіуретан та безліч інших товарів.

Згадуючи другу половину 90-х, можна відзначити, що на «Стиролі» й року не минало без запуску нового виробництва. Серед перших — агрегат з випуску карбаміду потужністю до 330 тис. тонн на рік. Потім налагодили виробництво карбамідо-аміачної суміші на СП «ІBE-Стирол». Затим збудували завод «Фарба», нині — ЗАТ «Стиролхімпобут». У його асортименті щонайширша номенклатура товарів будівельної хімії і лакофарбової продукції. Силами інженерно-проектного інституту розроблено новий тип полістирольної емалі, аналогів якій нема ніде у світі. Фарба, отримана методом суспензії пігментів і наповнювачів у розчині полістиролу, швидко сохне і дуже стійко переносить атмосферні впливи. Ще одне виробництво не має аналогів у Європі: упаковки з полістирольної та поліпропіленової стрічки. Остання новинка — виробництво пінополістирольних плит для утеплення будинків. Доки підприємство будується, модернізується, розширюється, це вірна ознака, що воно живе і має своє місце на ринку.

За останні 10 років концерн вклав у розширення виробництва більш як 200 мільйонів доларів. Віддача від інвестицій просто разюча: валовий обсяг продукції вже перевищує 1 мільярд 300 мільйонів гривень.

На тлі того, що кожний працюючий горлівець випускає за рік у середньому продукції на 3,2 тис. грн., працівник «Стиролу» виробляє її на суму 260 тис. грн. Безперервність інвестиційного процесу забезпечується тим, що на нього йдуть кошти, отримані у вигляді прибутку від діяльності раніше збудованих підприємств. Крім цього, 90% коштів, вкладуваних у розвиток Горлівки, — це гроші, що освоюються на «Стиролі».

Цікаво, що Янковський, побачивши стратегічні переваги, зміг круто повернути хімічне судно під назвою «Стирол» у зовсім нове і не відоме йому русло — фармацевтику. Микола Андрійович згадує, скільки було скептиків, коли в 1995 році приймалося рішення про освоєння нового виду діяльності — виробництва фармацевтичних препаратів: «Хіба можуть хіміки випускати нормальні ліки?» Усього рік знадобився, щоб фармацевтичний завод вступив в експлуатацію. А незабаром він став єдиним підприємством України, де виробляється продукція, що відповідає стандартам сертифіката GMP (висока виробнича практика), присуджуваного Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

При цьому не обійшлося навіть без міжнародних скандалів. Німці зі знаменитої фірми Bayer спробували заборонити горлівцям продавати свій аспірин, але це їм не вдалося. Сьогодні український споживач гідно оцінив дешевий і ефективний аспірин-325. Нині в Горлівці випускають 40 найменувань ліків. Виробляють тут і харчові добавки, які зміцнюють імунну систему, кормові добавки для тваринництва. «Стирол» — найбільший на Україні виробник хлібопекарських дріжджів. Причому ці виробництва є новим словом у технології: у добавках не використовуються ні гормональні препарати, ні інші стимулятори. На XV Міжнародній конференції з якості, що відбулася в Нью-Йорку 13 липня 2001 року, компанія «Стиролбіофарм» була відзначена золотим призом і віднесена до числа міжнародних лідерів за якістю фармацевтичних препаратів. Того ж року було відкрито новий завод з виробництва рідких стерильних лікарських засобів. До речі, активну участь у реалізації цього проекту брав тодішній глава Донецької адміністрації Віктор Янукович.

Недавно, у березні цього року, в Києві проходив всеукраїнський конкурс «10 найкращих товарів України» під девізом «До високої якості життя — разом». Вітамін С концерну «Стирол» було визнано найкращим товаром України. Президент концерну особисто впевнений, що через 30-40 років «Стирол» буде не хімічною, а біофармацевтичною компанією. На його думку, саме за цим напрямком майбутнє. Люди ростимуть не тільки у своєму світосприйнятті і свідомості, а й прагнутимуть до нової якості життя.

Повертаючись до досягнень хімічного виробництва, слід зазначити, що за даними міжнародної Асоціації виробників мінеральних добрив ІFA концерн «Стирол» випускає 0,86% світового виробництва аміаку, 2,21% світового експорту цього продукту; на долю концерну припадає 0,8% світового виробництва і 3,03% світового експорту карбаміду.

«Стирол» — один з найбільших у світі виробників і експортерів аміачної селітри. Сьогодні концерн випускає левову частку всього аміаку, який виробляють в Україні.

Доля концерну життєво важлива для Горлівки, але вона також значуща і для України в цілому. Такі підприємства, як «Стирол», стали візитною карткою нашої держави на міжнародній арені. Адже якісна і конкурентоспроможна продукція завжди найкраще розповідає про те, що ми вміємо організувати своє виробництво.

Борис Левін, чемпіон «Брейн-рингу», спонсором якого тривалий час був концерн «Стирол», якось сказав, що Миколі Андрійовичу Янковському вони пропонували ввійти до складу їхньої команди: «Він був би там своїм». При цьому знавець відзначав, що Янковський ніколи не обмежувався тільки фінансовою підтримкою команди, а постійно цікавився, вболівав, співпереживав разом з ними. Точно так само по-батьківськи Микола Андрійович ставиться і до всього трудового колективу «Стиролу». Адже це підприємство стало його справжнім економічним дітищем.

У світі «Стирол» поважають, а на теренах рідної України, здається, помічають не всі. Адже флагман нашого хімпрому не потрапив до широко відомого рейтингу «ТОП-100 українських підприємств». Що ж, складачам, напевно, видніше, хоча пікантним залишається той факт, що до цього ж рейтингу ввійшла одна з «дочок» концерну, яку явно не можна порівняти з цілим гігантом.

Що стосується самого лідера «Стиролу», то, як стверджує побратим Миколи Андрійовича по Верховній Раді народний депутат Володимир Рибак, «нам би 100 таких керівників, як Янковський, — і ми, я переконаний, вирвалися б із прориву». Ну, а успішна робота «Стиролу» у сфері екології є тому підтвердженням.