Цьогоріч Хмельниччина, за попередніми підрахунками, сподівається зібрати 1,4 мільйона тонн збіжжя, що майже на третину більше, ніж торік. Добрі прогнози, приміром, у Теофіпольському районі. Тут очікують на валовий збір у 36 тисяч тонн зерна. Таких показників планують досягти і деякі інші райони, де землі удвічі більше. Тож хліб, як бачимо, за так не родить.
Жнива тривають, а дехто вже підраховує збитки. У Волочиському районі це можна зрозуміти, бо тут пройшла стихія, котра знищила тисячі гектарів посівів. А в Старокостянтинівському біда іншого характеру — очікується недобір до запланованого у межах дванадцяти тисяч тонн, що також призведе до серйозних проблем.
Селяни завжди покладають великі надії на вирощений хліб, що допомагає їм вирішувати чимало насущних питань. Цьогорічні сподівання на кращий урожай пов’язують насамперед з планами погашення боргів із заробітної плати. Адже Хмельниччина, на жаль, лідирує у списку тих, хто заборгував селу найбільші суми. Лише в одному Новоушицькому районі вони сягають 3,9 мільйона гривень. За офіційними даними, борг на одного працівника сягає тут двох тисяч гривень, і не виплачували його протягом року. У багатьох господарствах Деражнянського, Летичівського, Ярмолинецького районів гроші не виплачували по півроку.
Повернути борги потрібно не тільки із зарплати. Плата за земельні паї, банківські кредити, розрахунки за використані пальне, добриво, насіння — усе це тягне на 315 мільйонів гривень. А такі гроші можна отримати лише після продажу більш як півмільйона тонн зерна!
А ще є і регіональне замовлення, і держрезерв, для яких Хмельниччина планує віддати до ста тисяч тонн хліба. Отож навіть за щедрого врожаю «зайвого» хліба не буде. А той, що зберуть, треба продати за пристойною ціною, інакше важко буде зводити кінці з кінцями.
За таких обставин, певна річ, до цьогорічного хліба особлива увага. Голова ОДА Віктор Коцемир суворо попередив усіх: жоден центнер збіжжя не має піти «наліво» за заниженими цінами. Вартість зерна по 650—800 гривень за тонну має задовольнити усіх. Її обіцяють дотримуватися ДАК «Хліб України» і Дунаєвецький КХП; вони налаштовані прийняти основну частину врожаю, тому нема чого розраховувати на заїжджих купців. Якщо в документах буде зазначено нижчі розрахунки — з керівників вимагатимуть пояснень, тому що це кваліфікуватимуть як приписку чи крадіжку. Такий жорсткий підхід до справи, вважають керівники, виправданий, бо нині хліб для області — основна валюта. А її останніми роками катастрофічно бракує.
Утім, жнивні проблеми залишаються доволі гострими. За останні три роки, наприклад, кількість комбайнів у господарствах зменшилася на тисячу одиниць. Цього літа в поле їх вийде ще на 260 менше. Та й з тими, що працюватимуть, мороки багато. Майже дев’яносто відсотків із них відпрацювали свій ресурс.
Кожне господарство розв’язуватиме цю проблему по-своєму. Дехто, щоправда, може сподіватися на допомогу районного начальства. У Кам’янець-Подільському районі, приміром, покладатися лише на свою техніку не варто, бо інакше на кожен комбайн припало б по 190 гектарів. І впоратися їм з такими нормами у стислі строки не під силу. Тому й довелося залучити більше півсотні комбайнів зі сторони.
Про стислі терміни сказано не для красного слівця. Адже вкластися в них — значить, виграти мільйони гривень. Підраховано, наприклад, що за два тижні область своїми силами зможе зібрати зернові приблизно зі 180 тисяч гектарів. Решті ланів, а це майже 250 тисяч гектарів, доведеться зачекати, що рівнозначно втраті на полі 160—180 тисяч тонн хліба (майже на 120 мільйонів гривень). Допустити такі втрати — приректи на банкрутство десятки господарств.
Не секрет, що успіх жнив залежить і від наявності коштів. Для того, щоб вирощене зібрати, Хмельниччині потрібно близько двадцяти тисяч тонн пального. У запасні цистерни вдалося набрати поки що менше чотирьох тисяч. А у Віньковецькому районі, наприклад, є лише десята частина потрібного пального. За таких обставин багатьом доведеться жнивувати, як-то кажуть, з коліс. А дехто, щоб знову не потрапити в борги, змушений буде ледь не з поля розраховуватися збіжжям за пальне. Тому й турбуються селяни, щоб хліб знову не було спродано за безцінь.
Жнива ніколи не бувають легкі. Але цьогорічні для Хмельниччини — визначальні: якщо вони не розв’яжуть проблеми багатомільйонних боргів, розраховувати більше нема на кого.
Хмельницький.
