Хлібороби Вінниччини вже зібрали один мільйон тонн зерна. Як стверджують фахівці, переважна більшість його — продовольче високої якості. Зроблено запас збіжжя на рік для випікання хліба і хлібобулочних виробів. А ось із заготівлею зерна для Держрезерву виникла проблема: найближча комора для його доставки розташована в... сусідній Хмельницькій області, у райцентрі Дунаївці.
На кожній тонні 150 гривень втрат
Щоб туди дістатися, треба подолати відстань від 100 до 300 кілометрів. За підрахунками фахівців обласного управління сільського господарства і продовольства, на кожній тонні втрати при цьому становлять до 150 (!) гривень. Чому хлібороби зазнають збитків, заготовляючи зерно для держави? Хоч як це дивно, деякою мірою вінничани самі винні в ситуації, що склалася...
«Коли було оголошено тендер на визначення структури, яка представляла б інтереси ДАК «Хліб України» щодо укладання угод на закупівлю зерна, — прокоментував ситуацію заступник голови облдержадміністрації Валерій Коровій, — то такої в області... не знайшлося. Так, ми маємо в себе представництво ДАК «Хліб України». А як дійшло до діла, з’ясувалося, що від цієї організації, даруйте, залишилася сама лише назва. Про що говорити, коли навіть приміщення, в якому вона знаходилася раніше і знаходиться тепер, уже їй не належить. А її представники працюють на умовах угод.
Перемогу в згаданому тендері здобула комерційна структура. А це, зрозуміло, посилює низку ризиків: у разі форс-мажорних обставин з приватниками, як-то кажуть, тягатися важко. А хіба можна назвати розумним те, що елеватор, куди вінничани мають завозити зерно для Держрезерву, для області знайшли аж у Дунаївцях?.. Хто візьме на себе збитки, що їх, за нинішніх цін на пальне, обов’язково зазнають господарства?
Це яскравий приклад неефективності дії механізму реалізації заходів, що їх здійснює уряд (закупівля зерна в Держрезерв, застава збіжжя, постачання пального на пільгових умовах). Заходи, повторюю, прекрасні. Та коли почали їх втілювати в життя, зіткнулися з проблемою відсутності оператора, який предстваляв би інтереси держави. Пально-мастильні матеріали, виділені для селян на пільгових умовах, також поставляться в область підприємницькою структурою.
На мою думку, це не ті суб’єкти, які могли б здійснювати політику, спрямовану на захист інтересів сільгосптоваровиробників. Ніде правди діти: у підприємців на першому плані — отримання прибутків. Жодних важелів впливу на них влада не має. Тому гарантувати уникнення ризиків за такої ситуації не можна. Хоча відповідальність за все найперше несе саме влада. Тому ми стали шукати вихід і, здається, вже знайшли його...».
Сподівання на «своїх»
На Вінниччині вирішили реанімувати ресурсну компанію. Депутати облради висловилися за те, щоб мати в області «свою» структуру. Підтримали також пропозицію про збільшення її статутного фонду, аби вона могла брати участь у тендерах на рівні з підприємницькими структурами.
«В області майже 900 сільськогосподарських підприємств, — зазначає начальник обласного управління сільського господарства і продовольства Василь Черній. — Саме з ними безпосередньо працюватиме ресурсна компанія. Якщо її діяльність буде ефективною, в нас з’явиться можливість впливати за допомогою економічних важелів на розвиток процесів, що відбуваються на найважливіших ринках — зерна та постачання матеріальних ресурсів.
Хочу наголосити, що тут не йдеться про контроль над згаданими ресурсами. Йдеться насамперед про реалізацію конкретних завдань, пов’язаних з формуванням інструментів роботи на згаданих ринках. Сподіваємося, що відновлена ресурсна компанія стане тією структурою, яка укладатиме угоди з Держрезервом і працюватиме з сільгосптоваровиробниками насамперед у їхніх інтересах, в інтересах регіону загалом».
Вінницька область.
