27 липня «ГУ» опублікував матеріал «Землю не віддам, хоч закопайте мене тут!», в якому йшлося про резонансні події навколо козинського селищного голови. Наступного дня автор цих рядків знову завітав до Козина, аби побачити, як далі розгортається ситуація.
На ганку селищної ради сиділи озброєні хлопці в камуфляжній формі. Попри 35-градусну спеку були вони в чорних шапочках, бронежилетах та рукавичках з обрізаними пальцями. Поруч походжав молодий чоловік у брудній блакитній сорочці з дірками на плечах. Як з’ясувалося, дільничний інспектор міліції Вадим Волошин. Він стверджував, що вранці прихильники селищного голови зірвали з нього погони. А якась жінка лаялася зі своїм родичем (напередодні дізналася, що він зібрав 87 підписів за висловлення недовіри голові):
— Твоя тьоща — моя сестра, твоя мати — моєї матері сестра! У нашій сім’ї ніколи не було прєдатєлєй! Ти — поліцай, продав людину! Буде тобі, Васю, великий гріх!
Аж ось, закінчивши слідчі дії у селищній раді, з’явилися слідчі. Домовляємося зустрітися через півгодини в Обухівській прокуратурі.
На вході у приміщення цього разу жодної тобі охорони (нагадаю, що попереднього разу кореспондента навідріз відмовилися пропускати).
Слідчий слідчої групи Генеральної прокуратури В’ячеслав Кривов’яз твердження голови про замовний характер переслідувань проти неї прокоментував так:
— Чистий кримінал селищний голова намагається перевести в політичну площину.
Як з’ясувалося, вранці того дня за санкцією Печерського райсуду столиці в будинку козинського селищного голови почався обшук. Слідчих супроводжував загін правоохоронців — разом близько 15 осіб. Дізнавшись про це, на подвір’ї зібралося із сотню місцевих жителів.
Розповідає В’ячеслав Кривов’яз:
— Коли ми вийшли з приміщення після обшуку з документами Козинської селищної ради, котрі чомусь опинилися вдома у голови, було вчинено опір як працівникам міліції, так і працівникам прокуратури: завдано ударів, порвано одежу, зірвано погони і так далі. Коли ми сіли в машину, її почали перекидати.
Слідчий слідчої групи Генеральної прокуратури Віталій Ренкас (на тенісці пана Віталія бракувало кількох гудзиків. — Авт.) розповів, що його, незважаючи на перший розряд з боксу, відправили в нокдаун:
— Мене повалили і почали бити ногами. Але я здоровий, я вирвався.
За словами слідчих, один із «убозівців» одержав молотком по голові, а в одного з козинців були в руках вила. Підсумовуючи все це, вони прогнозують можливість порушення проти деяких мешканців Козина, із селищним головою включно, ще низки кримінальних справ.
Із вилучених у будинку селищного голови документів, як я зрозумів, чи не найбільшу цінність для слідства становить продемонстрована мені візитка такого собі Вадима Авербуха. Мені порадили пошукати в Інтернеті інформацію про цього чоловіка, мовляв, тоді я начебто багато що зрозумію.
Насамкінець мої співрозмовники наголосили на своїй готовності надавати пресі будь-яку інформацію, якщо тільки це не суперечитиме таємниці слідства.
Повертаюся до Козина і знаходжу дім селищного голови.
Ось що каже мешканець селища Василь Чорний (27 років пропрацював у міліції, починав дільничним у Козині, на пенсію пішов майором):
— Сьогодні тут відбувалося самоє натуральноє безправіє працівників міліції.
Чоловік голови зауважує:
— Вона зачепила інтереси можновладців. Її особисто викликав перший заступник Генерального прокурора і примушував, щоб вона згодилася дати 10 гектарів заповідної землі саме для Генпрокуратури. Але річ не тільки в цьому. Раніше сесія селищної ради відмовилася дати 154 гектари товариству «Світ шляхів». Селищна рада не дозволила скупити десятки гектарів землі «Пролетарській правді», за якою, подейкують, стоять можновладці. Вони примушували її продати по 200 гривень за сотку, тоді як незалежний експерт оцінив цю землю від чотирьох до восьми тисяч доларів за сотку. Звичайно, їй сказали, що у будь-який спосіб вони її приберуть. Приїжджав колишній депутат. Він тут постійно крутиться, купує й продає ділянки. І прямо сказав: «Дано 500 тисяч доларів, щоб тебе прибрать у будь-який спосіб». Він клав на телевізор товстий пакет з грішми — ми його вигнали.
Тут саме зателефонували з «5-го каналу» й запросили голову на прямий ефір.
Одні почали казати, що треба негайно їхати, інші — їхати не можна: якщо, мовляв, не заарештують у дорозі, то влаштують ДТП. Зрештою вирішили їхати, однак великою групою, цілим кортежем із легковиків та мікроавтобусів (забігаючи наперед, скажу, що потім таки передумали).
— Скликай народ! — гукнула голова своєму батькові, який мешкає поруч.
Вісімдесятирічний дідусь щодуху кинувся до... підвішеного у дворі металевого диска й почав гатити по ньому молотком. Зачувши умовний знак, уже за якусь хвилину під ворітьми зібралося кілька десятків козинців.
Із тим, що вранці били правоохоронців, вони рішуче не погоджувалися й розповідали своє.
Кілька козинців продемонстрували синці, одержані, за їхніми словами, під час вранішніх подій. Стверджували, що одній із місцевих жінок вибили зуби. А пенсіонерка Ольга Бутенко показала розбитий лікоть:
— Дипломат вирвали і кинули, я хотіла його взяти, а він (міліціонер у цивільному) вдарив мене.
До речі, серед вилучених слідством документів чи не найголовніших, а також печатки селищної ради немає. Вони, за словами селищного голови, сховані в надійному й навіть їй не відомому місці. Мовляв, аби нікому не кортіло зробити в тих документах певні корективи. У свою чергу, слідчі стверджують, що в такий спосіб голова перешкоджає слідству встановити істину у справі.
А секретар селищної ради Олексій Токар насамперед нарікає на відсутність печатки:
— Трьом померлим треба свідоцтво про смерть виписати, дитина народилася...
Дехто з козинців також стверджував, що під час згаданого обшуку в селищі не працював жоден стаціонарний чи мобільний телефон і було заблоковано автошляхи. Відверті вигадки?
Одне слово, того дня ситуація в Козині залишалася вкрай напруженою. Й немає жодних гарантій, що надалі вона ще більше не загостриться.