Дочекалися

Нарешті офіційні інстанції відреагували на очевидну реальність. Я маю на увазі якщо не галопуючі, то принаймні наддинамічні зростання цін буквально у всіх сегментах внутрішнього ринку. Міністерство економіки України минулого тижня поширило інформацію про перегляд прогнозу інфляції з 5,8—6,3 до 7 відсотків...

Інтрига тут полягає, однак, у тім, що паралельно з міністерською інформацією наш високошановний Держкомстат поширив протилежний прогноз. Оголосивши привселюдно, що у липні—серпні країну очікує дефляція (зниження цін) у півтора відсотка. Розрахувавши теоретично за відомими формулами дефляційний мультиефект, легко знайти: якщо повірити статистикам, то інфляція наприкінці року не перевищить і п’яти з чвертю відсотка...

Утім, методологія, якою користується Держкомстат, — велика таємниця. Але в цьому разі мене більше зацікавили скромні 1,2—0,7 відсотка героїчного визнання Мінекономіки про зростання прогнозованої інфляції. Як казав Станіславський: не вірю!

З початку року ціни тільки на пально-мастильні матеріали зросли на 25 відсотків. У найближчі тижні очікується стрибок цін на них ще щонайменше на 10—12 відсотків. Через різке скорочення поголів’я худоби, за оцінками фахівців, ціни на м’ясо зростуть на 15 відсотків. Маю на увазі закупівельні ціни. Отже, роздріб ударить по нашим з вами гаманцям не менш як тридцятивідсотковим сюрпризом. Я уже не кажу про промислову продукцію.

За півріччя ціновий індекс у цій сфері зріс на 14,3 відсотка і гальмування тут не передбачається. Кидається в очі, що ця цифра цілком порівнянна з показниками промислового зростання і зростання ВВП. Тож питання про прогрес вітчизняної економіки, так би мовити, в його фізичному вираженні, тобто в кількості вироблених Україною товарів, як на мій погляд, дуже і дуже цікаве...

Однозначно і те, що ситуативна (у зв’язку з виборами Президента) переорієнтація грошових потоків на соціальні потреби — виплати заборгованостей із зарплати і пільг, збільшення пенсій, стипендій тощо — зробить відповідний тиск на споживчий ринок. А це завжди стимулює зростання роздрібних цін.

Одне слово, міністерські 1,2— 0,7 відсотка в реальності легко можуть виявитися 4—6 відсотками. А інфляція до кінця року переступить психологічно значимий десятивідсотковий рубіж. Адже недарма в пресі лунають голоси, що не всяка інфляція шкідлива. Що в наших умовах — це благо. У тому значенні, що зі зростанням оптових і роздрібних цін зростатиме зарплата, а це — збільшення податкових надходжень, відрахувань у бюджет, у Пенсійний фонд...

Знову-таки, не вірю в таке благо! Не факт, що власники заводів і фабрик, не кажучи вже про комерсантів, одержавши інфляційні наддоходи, поспішать пропорційно поділитися ними з найнятою робсилою і держбюджетом. Це — раз. По-друге, зростання обсягів соціальних виплат і бюджетних витрат на нашому ґрунті ніколи ще не встигав за зростанням цінового індексу, не кажучи вже, щоб випереджав його. А отже, від прокляття, що дамокловим мечем висить над вільною Україною з дня проголошення нею незалежності у вигляді 75 відсотків населення, яке живе на межі бідності, і 27 відсотків, що тягне жалюгідне існування за її межею, у найближчому майбутньому ми навряд чи позбудемося. Такі ось справи і прогнози.

Єдиним позитивним моментом у цій очевидній економічній катавасії є неминучість девальвації гривні вже наприкінці року. Виграють, щоправда, від неї тільки ті з рядових наших співвітчизників, що, всупереч офіційним запевнянням про пріоритет збереження заощаджень у гривні, віддавали перевагу все-таки вільно конвертованій валюті. Тому самому долару США або євро.

І ще, безумовно, експортери. Утім, їхній виграш від неминучої девальвації гривні, як завжди, багатих зробить ще багатими, а бідних — самі розумієте.

Нарешті наша люб’язна держава сподобилася навести хоч найменший порядок у такій болючій для рядового громадянина сфері, як угоди з нерухомістю. З 2 серпня в Україні діє єдиний Державний реєстр під егідою Мін’юсту.

Згадаємо, з моменту виникнення вільного ринку житла тема аферизму навколо купівлі-продажу квартир посіла стале місце в мас-медіа. Тепер, треба думати, будь-який нотаріальний акт у цій сфері фіксуватиметься і перевірятиметься через єдиний реєстр. Тож аферистам стане сутужніше наживатися на довірливості людей, а держава нестиме не тільки юридичну, а й матеріальну відповідальність за чистоту угод.

Виграють від Держреєстру і комерсанти. У першу чергу, кредитні організації. Не секрет, що для забезпечення позичок вони визнають за краще одержувати від позичальника нерухомість. Як найліквідніший заставний інструмент. Але навіть великі банки, що мають висококваліфіковані служби економічної безпеки, саме з нерухомістю найчастіше пошивалися в дурні.

За спроби стягнути її з неплатоспроможного боржника нерідко з’ясовувалося, що закладені будинки і спорудження давно вже пішли в інші руки. Або ще гірше — взагалі ніколи не належали несумлінному позичальнику...