СТОЛИЦЯ ЛИХА

— Ви туди не йдіть, — попередила Катерина Миколаївна, — інакше провалитеся в болото.

— А це хіба не город? — наївно поцікавилася я.

— Був колись. А після того, як шахтові води вийшли на поверхню, землею користуватися не можна. Чуєте, як жаби квакають? Вони тепер господарі цих шести соток садиби. Сади пропадають, будинки валяться. У наших сусідів уночі впала стіна, вони спробували її відновити, але в таких умовах це, з’ясувалося, марно. Що робити? Покинули садибу і переїхали до міста.

У селищі Павлівці таких покинутих будинків багато. Виїхала переважно молодь. Старі люди свої житла не залишають, хоча живуть у постійній тривозі, що одного разу і вони позбудуться стін. З-під фундаменту весь час тече вода, стіни будівель почорніли, а погреби вже кілька років стали резервуарами для шахтної води, що вийшла на поверхню. Подекуди глибина сягає півтора-двох метрів. На вулиці Комінтерну підтоплено кожний будинок. Хто може, робить дренаж. А от самотнім людям похилого віку сподіватися нема на кого. Присадибна ділянка вже не годує, овочі змушені купувати на ринку. Дехто від цього потерпає морально: не звикли господині, що біля дому цибуля та капуста не ростуть, і їх доводиться купувати.

Марія Михайлівна Глазунова сім років тому мала 28 соток городу, які годували родину. Сьогодні вціліли лише чотири сотки, решту землі окупували шахтові води. Хотіли дренаж зробити, спустити воду в річку, проте не змогли. Машина, що мала прорити траншеї, так застрягла в болоті, що її насилу витягли.

Кожний день у павлівчан сповнений великої тривоги. Крім того, що вони, по суті, живуть на болоті, схоже, залишаться і без питної води. Агресивні шахтові води коричневою масою виходять на поверхню, і деякими колодязями через це вже не можна користуватися. На сходках, зборах, зустрічах з керівниками місцевої влади і депутатами всіх рівнів населення вимагає вжити термінових заходів для розв’язання соціальних питань і запобігання екологічній катастрофі. Прохання, скарги, пропозиції дійшли до уряду і там застрягли. Тепер люди вирішили спорядити до Києва «важку духовну артилерію» — представників двох церков. Може, допоможе?

А тим часом насувається ще тривожніша ситуація — підтоплення не тільки житлових масивів міста Брянки, а й усього Брянківсько-Стахановського регіону. Річ у тім, що у проекті ліквідації шахти «Краснопільська» не було передбачено збереження діючого в оптимальному варіанті шахтового водовідливу в комплексі з колектором шахтових вод. Треба зазначити, що члени технічної ради ще діючої тоді шахти і керівництво міста Брянки під час обговорення проекту закриття вугільного підприємства дуже наполягали на збереженні водовідливної системи, однак проектувальники ці пропозиції відхилили з посиланням на вочевидь помилкові висновки гідрогеологів. За те, що регіон дотепер не затопило, треба дякувати ТОВ «Карат», що викупило частину виробничих потужностей колишньої шахти «Краснопільська» і вимушено відкачує воду. До речі, собі на збиток. До 500 тис. грн. на місяць коштує цьому приватному підприємству відкачування шахтових вод. Робити це дуже важко. «Карат» уже заборгував енергетикам 7,5 млн. грн. Керівники міст Брянки і Стаханова побоюються: на якомусь етапі запаси вугілля закінчаться, і «Карат» вимушено припинить свою діяльність. Хто відкачуватиме воду? Якщо це не робити, то, за найскромнішими прогнозами, на першому етапі буде підтоплено до 200 га землі — території міст Брянки, Стаханова, Алмазної, де розташовано 550 житлових будинків, 13 промислових будинків, 400 дачних ділянок з господарськими будівлями й інженерними комунікаціями, міжміські очисні споруди, цвинтар, громадсько-культурні будинки, православні храми. Тільки в Південному мікрорайоні Стаханова проживають більш як 20 тис. чоловік. До речі, у лікарні для хворих на туберкульоз воду пити вже не можна. Її щодня привозять.

На виїзній колегії Мінпаливенерго, що проходила в області в жовтні 2003 року, було порушено проблему Брянківсько-Стахановського регіону. Тоді, зокрема, говорили про термінове фінансування проектних робіт інституту «Луганськгіпрошахт», який попрацював би над коригуванням ліквідації шахти «Краснопільська» у тій частині, де йдеться про будівництво нового колектора шахтових вод і збереження в оптимальному варіанті водовідливів шахти в разі раптового припинення роботи приватного підприємства «Карат». Але результатів тієї розмови поки що немає. З допомогою народних депутатів Цкітішвілі й Астрова-Шумілова ситуацію про загрозливий процес підтоплення шахтовими водами Брянки і Стаханова плановано винести для обговорення в комітеті Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу. Та це буде завтра. А проблема потребує невідкладного розв’язання уже сьогодні.

Уже кілька років органи самоврядування Брянки, Стаханова, інших шахтарських міст і селищ звертаються до різних високих інстанцій, нагадуючи чиновникам про їхні обіцянки. Наприклад, у проектах ліквідації шахт «Замківської», «Криворізької», ім. Дзержинського, «Брянківської», «Ганнівської, «Краснопільської» передбачено було десятки мільйонів гривень на розв’язання соціальних питань після ліквідації шахт. Ці кошти мали піти на будівництво і ремонт покрівлі та житла, розвиток водопостачання, ремонт дитячих шкільних і дошкільних установ, доріг, каналізаційних систем, на ліквідацію того ж підтоплення населених пунктів тощо. Але рідна держава обманула народ. Обіцянки так і зависли в повітрі.

Консультативна група громадської організації «Регіон» міста Брянки зробила аналіз кожного такого проекту. Наприклад, вони довідалися, що тільки на двох останнім часом закритих шахтах недоосвоєно понад 103 млн. грн. І це без «соціалки». На газифікацію сіл Ганнівка і Краснопілля Глибоке передбачено понад 4 млн. грн., однак джерело фінансування не визначено досі. А щодо розв’язання проблеми підтоплення шахтними водами, то поки що жоден з міністрів Мінпаливенерго по-справжньому над нею не працював. Покладають надії на Сергія Тулуба, хоча люди вже втомилися вірити.

Поки міністерство визначається з пріоритетами, збирається із силами, над проблемою підтоплення на своєму рівні почала працювати луганська громадська організація. У березні 2002 року кандидати в депутати рад усіх рівнів підписали майже 540 000 соціальних договорів з виборцями. «Регіон» виступив координатором їх виконання. Але якщо раніше здебільшого йшлося про позитивні результати депутатської діяльності, то сьогодні розроблено проект під назвою «Громадська експертиза». Він передбачає так звану інвентаризацію проблем територій, зафіксованих у соціальних договорах і розв’язання яких на місцях досі не починали. Такою болючою точкою виявилася проблема підтоплення шахтовими водами територій Брянки і Стаханова. Зрозуміло, що громадській організації не під силу розв’язати цю проблему, на що потрібні величезні державні кошти. Але важливо вже те, що «Регіон» націлений заохочувати до дій депутатів усіх рівнів.

Луганська область.