ЧИ Є В АРМІЇ ПРАВДА?..

За інформацією Міноборони, оприлюдненою недавно у ЗМІ, 2 липня ц. р., якраз напередодні Дня миротворця, пострілом із власної зброї під час перебування на службі покінчив життя самогубством старший сержант командир відділення Роман Гензерський. До закінчення служби залишалося трохи більше місяця. Хоча Роман мав намір продовжити термін контракту: уже подав відповідний рапорт. Кажуть, хлопець був хороший, комунікабельний. На службу не нарікав: в армії не новачок. Ні з ким не конфліктував. То яка загадкова сила змусила його зробити фатальний крок?..

Як уже повідомляв «ГУ», у селі Росоша Липовецького району на Вінниччині, де поховали Романа Гензерського і де мешкають його батьки й молодша сестра, ніхто не вірить у те, що хлопець здатен був на таке. Односельці, які знають Романа з дитинства, що завгодно ладні думати, тільки не про те, що сталося. У селі з цього приводу точаться найрізноманітніші розмови, висловлюються різні версії...

Напередодні трагедії увечері Любов Олександрівна розмовляла з сином по телефону. Він телефонував часто, один раз протягом тижня обов’язково. До закінчення контракту залишалося трохи більше місяця. У серпні уже мав бути вдома. Під час останньої розмови серце матері не відчувало жодної тривоги. Роман запитував про звичні клопоти: чи запас батько сіна на зиму, як там сестра-випускниця. Вкотре пообіцяв: як приїде, обов’язково доб’ється, щоб встановили батькам телефон (весь цей час він набирав номер сусідки, а та вже кликала до слухавки когось із батьків). У голосі — жодних хвилювань чи тривоги... Це було наприкінці дня. А вранці вони отримали телеграму. Ніби світ перевернувся.

Романові було 23 роки. Ще зі школи готував себе до служби — хотів стати офіцером. В училище не поступив. Служив строкову. Потім — за контрактом. Проходив відбір у миротворчий батальйон в Югославію, але не потрапив: конкурс був великий. Від служби в Іраку мати усіляко відмовляла сина. А він на те: «Де ще можна заробити грошей?» Хотів допомогти батькам, а ще більше — сестричці, їй скільки всього треба. Казав, може, назбирає трохи грошей на квартиру. Хлопець будував плани на майбутнє. Таким його знали у селі — старанним, совісним, щирим, відвертим, високим, дужим. Тому ніхто не хоче вірити у те, що Роман сам собі укоротив віку.

Такі слова були сказані на цвинтарі полковником, який разом з командиром взводу, де служив Роман, супроводжував тіло покійного до його села. У ті хвилини, коли труну опускали у могилу, мати не могла вникнути у їх суть, їй було не до того. Тепер, коли минув час, Любов Олександрівна згадує сказане і задумується: то її син загинув чи покінчив із собою?..

Як не розпитували приїжджих про причини смерті Романа, вони лише знизували плечима: мовляв, нічого не знаємо. Те, що хлопець був урівноважений, мав авторитет, — про це офіцери повторювали не раз. Так само говорили про нелегкі умови служби. Хоч би хто що казав, кулі в Іраку свистять над головами усіх. Дошкуляє нестерпна спека. Інколи доводиться переносити такі нервові напруження!.. Але ж, наголошували офіцери, кожен з нас знав, на що йде. До того ж робив це добровільно.

Генерал-полковник запасу, колишній командувач ВПС України Володимир АНТОНЕЦЬ:

— Військові не приховують той факт, що рівень морально-психологічної підготовки серед миротворців не такий, якого вимагають умови служби. Така підготовка, на мою думку, повинна відбуватися за спеціальною програмою.

Якщо у роки війни наші бійці захищали Батьківщину, то уже цей факт додавав їм сили й незламності духу. У тих, хто служить у чужій країні, завдання зовсім інші. Думки — також. Чого гріха таїти — кожен з миротворців стає до лав з думкою про те, як заробити грошей.

Але, нехай там що, життя солдата й офіцера є найдорожчим. Берегти його, зокрема, повинні психологи. Поруч має бути людина, якій у важкі хвилини можна відкрити душу, а взамін почути пораду чи бодай слово підтримки. Розумію, що це додаткові затрати, але... Втім, я не певен, що спеціалістів такого профілю, до того ж з вузькою спеціалізацією, готують військові вузи.

На кафедрі психології Вінницького державного педагогічного університету імені Коцюбинського я попросив змоделювати ситуацію, в якій знаходився Р. Гензерський перед тим, як він покінчив життя самогубством. Завдання для науковців виявилося непосильним. Не через брак знань — через нестачу інформації. І все-таки дещо вдалося дізнатися.

Як свідчить статистика, випадки самогубства серед молоді найчастіше трапляються навесні і восени. У складних умовах кожен індивідуум проявляє себе по-різному. Більшості, на жаль, не вдається уникнути психологічного зламу. «Під час бурі навіть дуби ламаються...». Бувають моменти, коли людина перестає володіти собою. Глибоко проаналізувати такий стан можна лише за допомогою психоаналізу, що стоїть на стику двох наук — психології і медицини.

На жаль, жоден з наявних нині тестів не дає можливості досконало розгледіти душу людини. Вона продовжує залишатися таємницею за сімома замками. Всі риси характеру індивідуума можуть, як кажуть, відповідати дійсності лише за сприятливих умов його місцезнаходження. Як тільки умови змінюються... Це ще раз підтверджує необхідність постійно гартувати силу волі й духу. Особливо воякам, які відправляються в «гарячі» точки. Можливо, звучить парадоксально, але, йдучи на війну, треба брати із собою психолога...

Вінницька область.