Прогнози нинішнього зернового врожаю, народжені в Міністерстві агрополітики, як і раніше, тішать своєю масштабністю. За передбаченнями, коровай у рік президентських виборів, як і до початку жнив, очікується вагомий — 34 мільйони тонн (якщо вірити офіційним повідомленням, зібрано поки що 21,7 млн.). Однак уже сьогодні ясно: цифри, які окреслюють майбутню перспективу, підлягають коригуванню у бік зменшення через заливні дощі, що добряче насолили хліборобам і досі не припиняються.
Кілька слів про причини відставання прогнозів МінАП від реальної ситуації на полях. Крім політичного бажання напередодні народного волевиявлення видавати бажане за дійсне, потрібно брати до уваги глибоку структурну кризу: і в стінах міністерства, і в усьому сільському господарстві. Найімовірніше, складені на початку серпня прогнози показують те, що виросло на полях, а не зерно, яке буде зібрано.
Негода, що збільшила й так розтягнуті терміни збирання, у багатьох областях прибила незібране колосся до землі. Селяни змушені чекати. А коли відновляться роботи, це буде вже інший хліб: і за кількістю, і за якістю. Крім того, дощі не дають змоги маневрувати технікою, перекидати її з півдня на північ. У минулі роки це компенсувало гостру нестачу збиральної техніки.
Незважаючи на природні катаклізми, на ринку, як і раніше, спостерігається тенденція до цінового обвалу на колоскові, спричиненого сезонним наростанням пропозиції. Просто велика частина з таким трудом вирощеного і зібраного задешево опиниться в руках посередників. Багато аграрників мало довіряють розрекламованим заставним та іншим державним закупівлям і воліють мати справу з комерційними структурами, хоча ціни тут значно нижчі. Причин кілька. Це і недовіра до державних операторів, і незручне розташування елеваторів держструктур, побоювання конфіскації зерна за борги минулих років, небажання показувати свої реальні доходи, недовіра до самого механізму заставних закупівель.
З регіональними закупівлями ситуація ще загадковіша. За інформацією компанії «ПроАгро», області мають свої завдання із засипання зерна в місцеві засіки, однак далеко не завжди в них є гроші для їх виконання. Тому, як завжди, до гри тут стає адміністративне втручання в торгівлю зерном, наприклад, заборона на вивезення до виконання планів регіональних закупівель, заборона на продаж хлібних культур не через біржі.
