Сьогодні виповнився б піввіковий ювілей народному депутату України попередніх двох скликань ВР, одному з лідерів депутатського об’єднання «Антимафія» підполковнику СБУ Анатолію Єрмаку. Завантажений металом «МАЗ»-убивця обірвав його життя півтора року тому.
Численні друзі знали: Анатолій Васильович не святкував свого серпневого сонцесходження, бо колись цього дня у його родині трапилася трагічна подія. Промовчати зараз про ювілей побратима не дають його добрі справи. Дві з них відлунили мені голосом «нашого Єрмачка» саме нині, на початку його ювілейного серпня. Щойно на батьківщині Анатолія Васильовича, на Запоріжжі, на волелюбній козацькій Хортиці, відшумів уже восьмий Міжнародний фестиваль козацьких бойових та традиційних мистецтв, яким так опікувався депутат Єрмак. До речі, в рамках фестивалю відбулася відкрита першість України з нашого національного рукопашу «Спас» — «кубок Єрмака». Молоді козачата називають Анатолія Васильовича своїм Степовим Батьком, таким його вважають земляки-степовики за ватагування в асоціації «Захистимо Хортицю» та у Всеукраїнському товаристві Нестора Махна «Гуляйполе»...
...А в моїй батьківській садибі на Вінниччині рясно доспіли сливи і яблуні, посаджені Анатолієм Єрмаком, Григорієм Омельченком й іншими депутатами-офіцерами з «Антимафії». Смакуючи ними, ми з колегами-журналістами вкотре пригадали надзвичайну «родзинку» натури політика Єрмака: він, як ніхто, умів перейматися болем і всього українського народу, і окремої людини. Таким і пам’ятаємо...
