Електоральний засів

Серпень завжди асоціюється з найгарячішою порою у житті трудівників села — жнивами, які підбивають підсумки роботи протягом року. Натомість цьогорічний серпень у політичному житті країни — це своєрідна посівна. Саме тепер закладається основа електоральних жнив, які призначені на 31 жовтня. І від того, як попрацюють команди кандидатів у президенти саме цієї пори, залежить і їхнє майбутнє: або зійти на владний Олімп, або канути в аутсайдери назавжди.

Однак уподобання пересічних виборців залежатимуть від програмних постулатів, здобрених агітаційними матеріалами, та й від багатьох інших чинників. Зокрема, від того, чи працюватимуть претенденти на папаху в правовому полі та скільки бруду буде вилито на суперників.

Власне, сьогодні всіх кандидатів можна умовно розділити на три групи: лівих, представників провладного й опозиційного таборів. Отож фактично єдиний кандидат від влади опинився у своєрідному пропагандистському оточенні. Адже ліві критикуватимуть політику, яка проводилася не тільки урядом, а й нинішнім главою держави. Тому йому буде непросто відбивати контрпропагандистський наступ суперників. Навіть за умови, що більшість центральних телеканалів критичні випади опозиційно налаштованих претендентів на головне посадове крісло країни ігноруватимуть. Не вельми просто буде використати й адміністративний ресурс. Адже поява на президентських перегонах 24 кандидатів означає передусім те, що опозиція прагне взяти під контроль формування не тільки окружних, а й дільничних виборчих комісій. Оскільки кожен кандидат має право ввести до їхнього складу своїх представників. У такий спосіб опозиція налаштована не допустити фальсифікації результатів народного волевиявлення. Щоправда, як свідчить досвід 1999 року, навіть такий крок не гарантує чистоти результату. Тим більше, як показали вибори міського голови Мукачевого, методи впливу на підсумки виборів можуть бути зовсім несподівані.

Звичайно, аналітики, які працюють у штабах кандидатів, намагаються спрогнозувати ймовірний розвиток подій і зіграти на випередження. Так, у Центральну виборчу комісію вже надійшло подання на одну з газет зі скаргою на те, що вона веде агітацію за кандидата від влади без відповідної угоди. Можна не сумніватися, що це лише перша ластівка. Переконаний: будуть подання не лише до ЦВК. За всіма ознаками не лишаться без роботи й суди, в яких оскаржуватимуть кроки кандидатів. І не тільки від влади, а й від опозиції. Хто від цього виграє, сказати важко, але те, що це будуть доволі брудні ігри, можна не сумніватися вже сьогодні. Бо навіть ті претенденти, яких вважають нині статистами президентських перегонів, прагнутимуть створювати інформаційні приводи навіть за рахунок скандалів довкола тих кандидатів, яких уже на старті визначили як основних претендентів на перемогу.

Такий принцип сьогодні постав перед нами, працівниками засобів масової інформації. Бо саме ЗМІ й можуть стати першими жертвами у боротьбі за президентське крісло. Що й засвідчує епізод, про який йшлося вище. Зрозуміло, нині з’явилося чимало нових видань, особливо партійних. Окрім того, основну ставку кандидати роблять на периферійні видання, які виростають в обласних центрах мов гриби після дощу. Тож не дивно, що навіть після того, як частина з них «загине у нерівний боротьбі» кандидатів, на їхньому місці постануть нові, які продовжуватимуть гнути ту саму лінію. Щоправда, влада намагатиметься поставити під контроль більшість із них за допомогою друкарень, які здебільшого мають державну або комунальну власність.

До того ж не можна виключати появи газет-двійників. Так, як це було у 1999 році, коли під тим самим логотипом виходила у світ газета, але з протилежним змістом. Ці видання надходили до традиційних передплатників замість справжнього тиражу. Зрозуміло, що такий крок давав певний результат щодо формування думки пересічного виборця. Тобто маніпулятивні технології не кануть у минуле, а матимуть продовження на цьогорічних виборах. Не дивно, що чимало кандидатів набрали у свої команди фахівців-технологів, не тільки щодо зв’язків з громадськістю, а й у царині психології.

Саме тому передусім і перебувають під пильним наглядом аналітиків-штабістів засоби масової інформації. Скажімо, у 2002 році на парламентських виборах аналізували навіть районні видання. Щоправда, штабісти тодішнього провладного блоку надто пізно взялися за таку роботу. Отож чимало критичних стріл, випущених на адресу уряду і глави держави так і залишилися без реагування, що, безперечно, й вплинуло на кінцевий результат парламентських виборів. Окрім того, напевне буде враховано й те, що чимала частина електорату — близько третини — й досі не визначилися зі своїм вибором. Тому перед розробниками виборчих кампаній того чи того кандидата стоятиме завдання переконати цю частину виборців. Тим більше, що за своїми уподобаннями більша частина з них налаштована критично до всіх претендентів на «папаху». Отже, за їхні голоси й розгорнеться головна боротьба. І, зрозуміло, головним інструментом у цій погоні за голосами стануть засоби масової інформації.