Хто хоче, щоб вік не бачити?

Події, що відбуваються навколо компанії ВОЛЯ-Кабель останніми місяцями, 8 липня набули дещо несподіваного повороту. Розповсюджена цього дня заява прес-служби Генеральної прокуратури України різко оголила позицію цього органу стосовно порушених одразу кількох кримінальних справ проти ВОЛЯ-Кабель.

Водночас на «замовленому» характері переслідування ВОЛЯ-Кабель наполягають деякі експерти та ЗМІ. Зокрема, про надуманість обвинувачень, висунутих проти компанії, кажуть юристи Інституту масової інформації, не виключає такого сценарію і СКТУ, яка у своєму зверненні до Генпрокурора зазначає, що «протягом останнього року ми стали свідками багатьох ситуацій, коли правоохоронні органи використовуються як інструмент розв’язання бізнес-конфліктів та інструменти втручання в діяльність електронних мас-медіа». «Притягнутими за вуха» вважає обвинувачення проти ВОЛЯ-Кабель президент Всеукраїнської асоціації операторів кабельного телебачення та телеінформаційних мереж і колишній заступник голови парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Володимир Алексєєв. На його думку, джентльменський набір обвинувачень, висунутих на адресу ВОЛЯ-Кабель, чи «інкримінування їм... безліцензійної діяльності, поширення порнографії і відмивання коштів», створює «прецедент наскільки забавний, настільки і страшний — завтра будь-який кабельний оператор, від Луганська до Ужгорода, за цією схемою може загриміти на тюремні нари» за відсутності надійного «даху».

***

*

«Адже «Воля» — дуже серйозний і впливовий гравець на ринку кабельного телебачення. Вона займає серйозний сегмент заробляння грошей на київському ринку, насамперед. І в цієї компанії досить конкурентів, які хочуть поборотися за нього». Однією з таких версій, за даними «України молодої» (10.07.04 р.), з посиланням на сайт ProUA. com, «цілком може бути «замовлення» найбільшого кабельного оператора України і Східної Європи одним із регіональних бізнес-угруповань, що спирається на «земляцький» адмінресурс столиці. За звичним сценарієм, «вони» спочатку створюють уподобаній компанії проблеми, тим самим знизивши її ринкову ціну, а потім купують за безцінь».

Хоча сам сайт ProUA. com, говорячи про таку версію, не виключає, що бізнес-версії запущено, щоб приховати саме політичні причини: «Напередодні президентських виборів дуже багато речей можна пояснювати політичним підтекстом. Адже мати прямий доступ до півмільйона квартир у Києві — не найгірший козир». До політичних причин подій навколо ВОЛЯ-Кабель схиляється і глава підкомітету парламентського Комітету з питань правової політики Юрій Кармазін, який, виступаючи у ВР, стверджував: претензії прокуратури до ВОЛЯ-Кабель обумовлені тим, що компанія почала транслювати парламентські засідання по двох телеканалах — Парламентському і 5-му. «Такі переслідування демократії в Україні — дуже страшні тенденції, які вже помітили спостерігачі Європи», — підкреслив він, закликавши припинити подібні переслідування свободи слова в Україні. Народний депутат запропонував заслухати звіт Генерального прокурора з цього приводу. Голова ВР Володимир Литвин доручив своєму заступникові Олександру Зінченку вивчити це питання і, в разі потреби, підготувати відповідне звернення.

Безумовно, перелік думок можна було б продовжити, при цьому ми навмисне не звертаємося до заяв самої компанії ВОЛЯ-Кабель та її представників, щоб уникнути обвинувачень у суб’єктивності. Водночас дії Генпрокуратури під час розгляду справи компанії потребують серйозного аналізу, бо йдеться не просто про правозастосовчий бік цієї справи, а й, на наш погляд, про об’єктивність самого існування незалежної правоохоронної і судової влади в Україні.

Звертаючись до вищезазначеної заяви Генпрокуратури, хочемо відразу звернути увагу на те, що дії поважного органу нагляду за законністю в країні, на наш погляд, не зовсім відповідають одразу кільком нормам Основного Закону України — її Конституції. Зокрема, під час обвинувачення ВОЛЯ-Кабель у «фактах поширення відвертої порнографії» впадають в око спроби Генпрокуратури, без найменшого вагання, перебрати на себе функції судової влади. Адже ст. 124 Конституції України передбачає, що функції «правосуддя» покладені «винятково» на суди і заборонено «присвоєння функцій» «іншими органами чи посадовими особами». Одночасно Генпрокуратурою, на наш погляд, порушено і таку основну норму міжнародного й українського права, як презумпція невинності: «Презумпція невинності — один із демократичних правових принципів судочинства, відповідно до якого обвинувачуваний вважається невинним доти, доки його провина не буде встановлена судом відповідно до закону», — сказано в міжнародних правових документах. В Україні це відбито в ст. 62 Конституції України: «Особа вважається невинною..., поки її вину не буде доведено в судовому порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».

«Як відомо, представників компанії ВОЛЯ-Кабель... було обґрунтовано заарештовано за поширення порнографічної продукції. А Апеляційний суд м. Києва, грубо порушуючи закон, звільнив обвинувачених з-під варти. То на чию користь діє суд, чиї інтереси захищає?», — запитує у своїй заяві Генпрокуратура.

Тут саме впору відповісти, що суди не захищають нічиї інтереси, а тільки інтереси правосуддя в Україні. І одночасно поставити аналогічне запитання Генпрокуратурі, якій перед підготовкою заяви, на мій погляд, треба було прочитати ст. 126 Конституції: «Незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддів хоч би у який спосіб забороняється». І геть уже однозначна в цьому плані констатована частина заяви Генпрокуратури, де зазначено, що «в цій ситуації для України є справою честі довести дієвість власних законів. Показати, що та кампанія по захисту ЗАТ «Воля-кабель», організована її власниками, не дозволить уникнути відповідальності за порушення Закону».

Тобто Генпрокуратурою ще раз підкреслюється впевненість у тім, що ВОЛЯ-Кабель порушувала закон, і всім органам правосуддя дано недвозначний заклик — до того ж якісно-морального права («справою честі»), завершити розпочате обов’язково обвинуваченням ВОЛЯ-Кабель?

У результаті тепер з’являється побоювання, що таке ставлення до норм Конституції і правосуддя в країні може зруйнувати незалежне правосуддя в Україні.

***

*

У цьому плані необхідно віддати належне правосуддю в Україні, що, на відміну від днів давно минулих, уже позбулося трепету перед «телефонним» чи іншим «правом» і виявляє завидну незалежність і об’єктивність у розгляді позовів, у тому числі й порушених проти компанії ВОЛЯ-Кабель.

Так, порушену ще на початку року справу проти ВОЛЯ-Кабель за обвинуваченням у безліцензійній діяльності (згідно зі ст. 202 КК, ч.2) компанії, і штрафі в 9,8 млн. грн. (доходи від безліцензійної діяльності) виявилося неможливим навіть довести до суду, як кримінальну справу, оскільки Господарським судом м. Києва було прийнято рішення про те, що діяльність компанії ВОЛЯ-Кабель не підлягає ліцензуванню, відповідно до вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (ст.2). Діяльність щодо надання послуг кабельного телебачення відноситься до «інших видів господарської діяльності..., які не підлягають ліцензуванню». Отже, звинувачуючи компанію ВОЛЯ-Кабель за ст. 202, порушють ст. 42 Конституції, якою визначено, що «кожен має право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом».

Після цього прокуратура звернулася до захисту моралі, висунувши в травні цього року наступне обвинувачення — за статтею 301 КК, звинувативши ВОЛЯ-Кабель у поширенні порнографії. Зазначимо, що в Заяві Гепрокуратури від 8 липня введено новий, відсутній у вітчизняному законодавстві, термін — «відверта порнографія», чи не для того, щоб опорочити компанію в очах громадської думки? Цьому звинуваченню вже приділено досить багато місця вище, а тепер ще раз підкреслю, що порушення справи за цією статтею, на мій погляд, жодним чином не може бути доказом провини компанії ВОЛЯ-Кабель, і її керівників зокрема.

Яка, і про це ми вже говорили, має бути ще доведена судом. Ми гадаємо, що практично цю статтю звинувачення також буде довести складно. За даними прокуратури Києва, справу порушено за фактом того, що компанією «пропонується споживачам набір каналів «Дорослий», що транслюється мовою оригіналу без перекладу українською: Prіvate Gold, Spіce Platіnum, Prіvate Blue», і які, на думку прокуратури, «є порнографією», про що, як стверджує прокуратура, є відповідний «висновок Міністерства культури і мистецтв України».

Однак, повторимо, цей висновок Мінкультури (якщо, звичайно, такий взагалі був — його ніхто не бачив, ні звинувачувані, ні їхні захисники) ще треба довести в суді, тим часом є й протилежні висновки щодо «порнографічності» каналів Prіvate Gold, Spіce Platіnum, Prіvate Blue. За висновками Центру Європейського порівняльного права Мін’юсту України, у зв’язку з тим, що країни, де виробляються і транслюються ці програми (понад 20 країн Європи), є учасниками Європейської конвенції про транскордонне телебачення від 5 травня 1989 р., ст. якої забороняє порнографію, і тому, за висновками Центру, «якщо телепрограми відповідають вимогам Конвенції..., то вони, у випадку їхньої ретрансляції на територію України, мають бути визнані такими, котрі відповідають установленому Законом України «Про захист суспільної моралі» режиму трансляції програм еротичного чи сексуального характеру», що «виключає ретрансляцію на територію України програм порнографічного змісту».

Тому немає нічого дивного в тому, що невдовзі за цим звинуваченням на голову компанії ВОЛЯ-Кабель і її керівників звалилося ще одне звинувачення — цього разу в легалізації (відмиванні) доходів, отриманих злочинним шляхом (ст. 209 КК). При цьому до «доходів, що відмиваються», прокуратурою записуються кошти, отримані від поширення «порнографії», звинувачення за яким ще відсутнє. Тобто поки що не доведено, що злочин, інкримінований за ст. 301, вже засуджено, щоб інкримінувати відмивання коштів саме за цим обвинуваченням.

Ситуація набуває гротескної форми, якщо поглянути на саму ст. 209. Т. зв. (прокуратурою) «доходи, що відмиваються» за своєю суттю такими, гадаємо, просто не могли бути: цілком на законних підставах укладалися договори з правовласниками програм, а також з абонентами, котрі побажали дивитися ці програми (причому з укладенням договорів і тільки з повнолітніми), кошти цілком легально проходили через банки, з них сплачувалися податки і т. п.

Тобто, на наш погляд, і 209-а стаття КК, що інкримінується керівникам компанії ВОЛЯ-Кабель, не може мати під собою жодних обґрунтувань, однак саме ця стаття дала підстави взяти під арешт керівників компанії (чи дати згоду Дніпровського суду на такий захід). Однак Апеляційний суд Києва, розглянувши таке рішення Дніпровського суду, вважав і такі висновки прокуратури необґрунтованими, звільнивши з-під арешту керівників компанії.

Здавалося б, усе це мало привести до логічного висновку про безперспективність порушених справ стосовно бізнесу ВОЛЯ-Кабель. Однак цього не сталося, що й продемонструвала поява 8 липня Заяви Генпрокуратури. І вже 13 липня (не виконали цієї заяви?) у спіралі обвинувачень проти ВОЛЯ-Кабель з’явився новий виток — цього разу на підприємство ТОВ «Воля-Кабель-Сервіс», яке надає побутові сервісні послуги населенню щодо підключення абонентів до телекомунікаційних мереж, накладено штраф у розмірі 9,06 млн. грн., за відсутність торговельного патенту на діяльність товариства, і незастосування у своїй діяльності реєстраторів розрахункових операцій (касових апаратів). Що, ми вважаємо, суперечить п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1336 від 23.08.2000 року «Про забезпечення реалізації ст. 10 Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг». У такому випадку через відсутність касових апаратів мають бути оштрафовані всі оператори зв’язку, починаючи з «Укртелекому»...

Мабуть, нам ще доведеться дочекатися у довгій низці звинувачень ВОЛЯ-Кабель щонайменше обвинувачення в державній зраді (ст. 111 КК) чи в спробі насильницької зміни або скинення конституційного ладу чи захоплення державної влади (ст. 109 КК). У цьому плані дуже показовий заклик Генпрокурора (див. «Україна молода», 16.07.2004 р.) до своїх підлеглих: «Коли за справу беруться слідчі, я ставлю завдання висування якомога більшої кількості версій. Наскільки вистачить фантазії!».