За підрахунками заступника голови Дніпропетровської облдержадміністрації Миколи Волосянка, область нинішнього року збере урожай, про який можна було лише мріяти. Однак до Миколи Івановича приходить дещо інший, як він висловився, настрій, ніж той, що нині притаманний селянам. А все від того, що з’явився і приватний землевласник-хазяїн, і приватний хлібороб-трудівник.
Душа радіє і співає, зауважує Микола Волосянко, коли бачиш, з яким натхненням працюють сьогодні селяни! Залучено понад 3 тисячі зернозбиральних комбайнів, три з половиною тисячі тракторів і 4 тисячі автомобілів. І вдень і вночі не зупиняються 420 механізованих токів та 170 сушарок. На жнивних полях регіону працює нині більше 18 тисяч чоловік.
Начебто все гаразд і ніяких проблем. На жаль, ні. Зібравши чимало з вирощеного, селяни Дніпропетровщини не квапляться продавати хліб ні в держрезерв, ні під заставу, ні зерновим трейдерам. Немає і звичної картини здачі хліба елеваторам. А все тому, що бояться продешевити і в черговий раз пошитися в дурні. Бояться, щоб з такими труднощами вирощене не віддати задарма, бо ті обіцяні й начебто гарантовані 800 гривень за тонну продовольчого зерна — то поки що журавель у небі. Реальних грошей, котрі так потрібні селянам, в руках ще нема...
— Якщо під заготівлю в держрезерв 73 тисяч тонн хоч з дня на день обіцяють переказати кошти в область, а міста регіону вже беруться створювати місцеві припаси, то за заставними цінами ДАК «Хліб України» на Дніпропетровщині явно не спішить закупляти зерно. Дехто навіть підозрює, що ця компанія затіяла якусь незрозумілу та підозрілу гру, — заявив Микола Волосянко, раз у раз називаючи прізвище Анатолія Білика, одного з керівників згаданої компанії й одночасно місцевого аграрного підприємця. — Ми і невдоволені, і занепокоєні тим, що відбувається.
А мова ось про що. Спершу йшлося про те, що чотири наявні в регіоні державні хлібозаготівельні пункти й одна реалбаза прийматимуть заставний хліб. А тепер ДАК «Хліб України» з надуманих причин скоротила їх до двох, один з яких — на правобережжі області, у Томаківському районі, другий — на лівобережжі, неподалік від обласного центру. От і виходить, що переважній більшості господарств збіжжя треба везти за тридев’ять земель — через усю область, за 100—150 і більше кілометрів.
— А мені ще й розповідають, — каже Микола Волосянко, — що вчора прибули завантажені зерном «КАМАЗи» на Балівський елеватор, а він о сьомій вечора зачинився. Робочий день на елеваторі, виходить, закінчився. Уявляєте, як це обурює людей?
Однак і це ще не все. ДАК «Хліб України» взамін двох «вилучених» своїх елеваторів нібито взяла в оренду два комерційно-приватні, щоб на них приймати зерно за умовами застави. Причому, обидва елеватори-«замінники» на одному п’ятачку, неподалік Дніпропетровська, в районі Новомосковська. А сюди з Межівського чи Широківського районів ледь не двісті кілометрів. «Навіщо все це крутити? — запитує Микола Іванович і додає: — Селяни ще думають, чи довіряти приватно-комерційним заготівельникам, і правильно, мабуть, роблять».
— Бо скільки можна цих людей дурити? — обурюється Микола Волосянко. — А тепер ще й нав’язують якість вирощеного та зібраного оцінювати за клейковиною, а не за вмістом білку. А це також нині неприйнятно. Нам не потрібно ділити зерно на третій, четвертий і п’ятий класи, оскільки все воно придатне для випікання чудового хліба. Тим паче, що зарубіжні компанії усе закуповують його як продовольче. Тож держава цього разу, якщо вона справді готова стати на сторожі інтересів селян, свою обіцянку мусить виконати...
Нарешті лише дві біржі регіону — Придніпровська товарна та Катеринославська — акредитовані з правом здійснювати операції з продажу зерна. Хоча загалом їх у регіоні більше семи десятків, а ще зо два десятки контор претендувало дістати відповідні дозволи. Отож хлібороби області, наголосив заступник голови облдержадміністрації, налаштовані збувати своє збіжжя виключно через біржі. Тому нині хочуть одного: продати його якомога дорожче. Тим паче, що по селах уже нишпорять посланці зернотрейдерів різного пошибу, пропонуючи просто смішні, якщо не знущальні, ціни за зерно. Поки що влада регіону запевняє, що в них нічого не вийде, бо цього разу селян ніхто не дасть скривдити.
Дніпропетровськ.
