У сесійній залі фінського парламенту вздовж стіни над робочими місцями президії розташовані п’ять бронзових фігур: оголені чоловіки та жінка з дитям на руках символізують майбутнє, віру, збір урожаю, інтелектуальну працю та хліборобство. Не менш відкрита й сама робота парламенту: потрапити на екскурсію або спостерігати з балкона за пленарним засіданням може кожен бажаючий. Втім, з українським політ-шоу, яке нерідко можемо побачити у стінах Верховної Ради, Едускунта навряд чи зможе конкурувати. На запитання, чи бувають у сесійній залі бійки між депутатами, представники прес-служби фінського парламенту, подумавши, відповіли: «Щось не пригадуємо».
Історія інституту народного представництва Суомі веде свій відлік з давніх-давен: іще 1362 року, коли Східна земля, як називалася тоді приєднана до Швеції Фінляндія, здобула право направляти свого представника для участі в обранні короля. Коли Росія відвоювала Фінляндію у Швеції під час російсько-шведської війни 1808—1809 рр., російський імператор Александр ІІ скликав становий сейм у Портвоо. Наступний сейм відбувся лише 1863 року, а з 1869 року набрало чинності законодавство, яке зважало на автономне становище Фінляндії. Сейм скликався зазвичай через кожні три роки, та наприкінці XІX століття його позиції ослабли. 1906 року у Суомі було проведено парламентську реформу, за якою сейм замінили 200-місним однопалатним парламентом, який існує у майже такому самому вигляді й понині.
Фінляндія нещодавно також пережила конституційну реформу. Схвалений 2000 року новий основний закон значно скорегував розподіл владних повноважень між вищим керівництвом держави у напрямі звуження повноважень президента та розширення повноважень парламенту. У державній ієрархії глава парламенту стоїть після президента, а за ним — прем’єр-міністр.
За сучасною конституцією Фінляндії державна влада належить народу в особі парламенту — Едускунти. Однопалатний парламент складається з 200 депутатів, які обираються на чотири роки. Вибори проводяться за принципом пропорційного представництва на основі регіональних списків партій та блоків. За результатами останніх виборів 16 березня 2003 року вперше в історії Фінляндії парламент сформував новий уряд та урядову коаліцію, яку в Едускунті створили партія «Центр», Соціал-демократична партія та Шведська народна партія, які відповідно мають 55, 53 і 9 депутатських мандатів. Одразу після формування новий уряд подає свою програму на схвалення парламенту. Опозицію становлять ті депутати і парламентські групи, які не підтримують уряд, що перебуває при владі.
У фінському парламенті діють 14 профільних комітетів і Великий комітет, який має спеціальний статус. Його основним завданням є співпраця з Євросоюзом (членом якого Фінляндія є з січня 1995 року), вплив на процес прийняття рішень в ЄС та політику фінського уряду в євроінтеграційній сфері. Як країна—учасниця ЄС, Фінляндія бере повноправну участь у прийнятті рішень Євросоюзу, які, з другого боку, є обов’язковими для Суомі. Із 626 членів європейського парламенту 16 обираються з Фінляндії. Членство в Євросоюзі означає, що частина законодавчої влади, якою раніше Фінляндія користувалася незалежно, тепер передано союзу. ЄС володіє наднаціональним правом винесення рішень із низки питань, зокрема, щодо торговельної політики, у сфері сільського господарства, а також щодо усунення перепон на шляху економічних відносин між країнами.
Конституцією Фінляндії передбачено право парламенту ухвалити закон, навіть якщо президент має заперечення чи зауваження до нього. Якщо таке трапляється, то президент змушений підписати ухвалений депутатами закон. Таким чином парламент може скасовувати президентське вето. Однак на практиці між представниками законодавчої та виконавчої гілок влади, як правило, суперечок не виникає. За статистикою, президенти Фінляндії накладали вето на той чи інший закон у середньому раз на рік.
Фінським парламентаріям надано необмежену свободу слова, водночас їх позбавлено депутатського імунітету, тобто несуть відповідальність перед законом, як і пересічні громадяни країни. Для притягнення депутата до кримінальної відповідальності згода парламенту не потрібна. Нова Конституція також скоротила процедуру розгляду й прийняття законопроектів, замінивши три читання на два.
Едускунта працює у такому ритмі: з вівторка по п’ятницю у першій половині дня відбуваються засідання комітетів, у другій — пленарне засідання, яке може затягнутися до пізнього вечора. Понеділок надається для роботи у виборчих округах.
Народні депутати розміщуються у сесійній залі за партійною приналежністю: центристи, ліві та праві. Депутати з великим стажем зазвичай займають передні місця. У центрі на підвищенні сидить ведучий засідання — голова парламенту чи один із його заступників. Протокол пленарного засідання ведеться за круглим столом просто у залі засідань. У своїй роботі парламент використовує дві державні мови: фінську та шведську.
Нинішню споруду Едускунти було відкрито 1931 року, яка вважається архітектурним монументом незалежності та влади народу. Основним матеріалом під час внутрішнього оздоблення парламентської будівлі став різнокольоровий мармур, що значніше призначення приміщення — то урочистіший його вигляд.
На обстановку Едускунти, вочевидь, вплинуло й послідовне збільшення у його складі депутатів-жінок. Нині вони становлять більш як третину всього депутатського корпусу. По сусідству з урядовим коридором розташована так звана сіра жіноча кімната — одне з трьох приміщень, спроектованих спеціально для депутатів-жінок. А кімната для куріння надійно схована від сторонніх очей у підвалі.
