Афіни:надії і реалії
За більш як півстоліття участі в літніх і зимових Іграх українські спортсмени здобули чимало олімпійських нагород. І виступаючи під прапором Радянського Союзу, і захищаючи честь уже незалежної України, наші атлети особливо відзначалися в так званих медалеємних видах спорту — легкій атлетиці, спортивній гімнастиці, плаванні, боротьбі, фехтуванні, боксі.
Судячи з усього, Афіни тут не повинні стати винятком — саме у видах спорту, де розігрується найбільша кількість нагород, наші спортсмени завоювали левову частку путівок на Ігри. Переважно тут у нас прогнозують завоювання олімпійських медалей різного гатунку.
До якої міри обґрунтовані ці прогнози, покаже, звісно, сама Олімпіада. Але напередодні важко утриматися від спроби поміркувати, чим можуть закінчитися виступи українських олімпійців хоча б у деяких з медалеємних видів спорту.
Після чемпіонату світу 2003 року зі спортивної гімнастики її шанувальників в Україні охопили неоднозначні почуття: з одного боку, і жінки, і чоловіки завоювали повні командні комплекти олімпійських ліцензій; з другого — дуже вже невиразно вони виступили, опинившися далеченько від п’єдесталу пошани. Хіба нинішнім продовжувачкам традицій, закладених Ларисою Латиніною, личить бути сьомими серед найсильніших гімнасток світу? І невже спадкоємцям Віктора Чукаріна і Бориса Шахліна тепер замикати першу вісімку? Боляче в нас було сприйнято і те, що права виступати на Олімпіаді в окремих видах домоглися тільки гімнастки.
Олімпійський рік додав переживань — трагічно загинув в автокатастрофі чудовий спортсмен, безперечний лідер гімнастичної збірної Олександр Береш, ведучий «срібної» української команди на Іграх у Сіднеї, володар бронзової медалі Олімпіади в особистому багатоборстві.
Величезна відповідальність лягла тепер на плечі досвідчених гімнастів Валерія Гончарова і Руслана Мезенцева, їхніх молодих товаришів — замінити Олександра в команді буде дуже нелегко.
Олімпійські перспективи в наших гімнасток, здається, трохи радісніші. Недавню перемогу Аліни Козич в абсолютній першості на чемпіонаті Європи в Амстердамі високо розцінено у світі. Так само і «срібло» жіночої збірної у командній першості. Та чи треба казати, наскільки важче буде домогтися в Афінах досягнень, порівнянних за якістю? І нових суперниць у Козич та її подруг побільшає, і переможені ними в Амстердамі гімнастки (наприклад, росіянки) виступатимуть на Іграх зовсім з іншою мотивацією.
Та все-таки є вагомі підстави сподіватися, що без нагород українські гімнастки в Афінах не залишаться.
Хотілося б висловити таку само надію з приводу олімпійських виступів українських майстрів важкої атлетики. Після чемпіонату світу-2003 у Ванкувері, де наші штангісти і штангістки завоювали 8 медалей різного гатунку і 9 олімпійських ліцензій, у шанувальників вітчизняної важкої атлетики було два сильні розчарування — допінгова дискваліфікація срібного призера Ванкувера у вазі понад 105 кг Артема Удачина... і підсумки київського чемпіонату Європи-2004.
З Удачиним усе зрозуміло, та ось пояснити, чому втратили прекрасну можливість провести в себе вдома перед-олімпійську репетицію майже всі найсильніші українські штангісти і штангістки, керівники вітчизняної важкої атлетики так і не змогли. Наші жінки на «домашньому» чемпіонаті континенту посіли 9-те місце, а чоловіки — 13-те.
Отож судити про олімпійську готовність важкоатлетів можемо переважно за нечастими повідомленнями преси та ще за так само нечастими інтерв’ю старшого тренера збірної Василя Кулака чи держтренера Кіма Ткаченка. Вони запевняють, що забув уже про травму, яка не дала йому можливості відзначитися у ванкуверському двоборстві, знаменитий Денис Готфрід; самовіддано тренуються, готуючись до Олімпіади, Ігор Разорьонов, Олексій Колокольцев і когорта штангісток — Наталя Скакун, Ванда Масловська, Надія Шаманська, Вікторія Шаймарданова, Ольга Коробка.
Одне слово, нам є на кого сподіватися в Афінах, кому бажати славних перемог — за найгострішої конкуренції, яка розгорнеться на олімпійському важкоатлетичному помості!
На жаль, далеко не в усіх видах спорту, які шанобливо називають медалеємними, у наших атлетів є напевні шанси поборотися за олімпійські нагороди. Здавалося б, де, як не у веслуванні на байдарках і каное, українські майстри, розвиваючи традиції, закладені чемпіонами кількох олімпіад Олександром Шапаренком і Сергієм Чухраєм, спираючись на досвід і знання багатьох українських тренерів високої кваліфікації, могли б і сьогодні претендувати на найвищі нагороди! Але, на жаль, веслування на байдарках і каное останніми роками зачахли — у Сіднеї, скажімо, українські веслярі залишилися без нагород.
Лише три олімпійські ліцензії завоювали байдарочники і каноїсти. Причому в каное-одиночці вдалося це зробити недавньому юніору 18-літньому Юрію Чебану, котрий ще не змагався на найвищому рівні. Бракує також досвіду й екіпажу каное-двійки Русланові Джалілову та Максимові Прокопенку.
Щоправда, в жіночому екіпажі байдарки-четвірки є спортсмени, котрі вже виступали на олімпіадах, — для Аліни Барабанової, приміром, Афіни будуть уже третіми Іграми, для Ірини Осипенко та Олени Чреватової — другими. Лише Тетяна Семикіна дебютує на олімпійському рівні. Але як виступлять в Афінах наші байдарочники, напевне не скажуть і керівники української греблі...
Докорінні зміни, що відбулися останнім часом у керівництві Федерації боксу України (ФБУ), ускладнюють і прогнозування олімпійських виступів наших майстрів рингу. У Сіднеї, нагадаємо, українські боксери завоювали п’ять медалей — дві срібні і три бронзові. Однак обраний наприкінці 2002 року президентом ФБУ донеччанин Дмитро Єлисеєв протягом невеликого терміну «зумів» підмінити колективне керівництво українським боксом, який широко популярний у багатьох регіонах країни, одноособовими рішеннями, досвідчених тренерів і функціонерів федерації замінити особисто відданими йому людьми. За час «царювання» Єлисеєва наші боксери зуміли вибороти лише «срібло» на чемпіонаті світу-2003 та дві медалі — «срібло» і «бронзу» (і дві путівки до Афін) — на чемпіонаті Європи-2004.
7 липня позачергова конференція ФБУ переобрала все керівництво федерації, її президентом став Міністр економіки України Микола Деркач. Як зміни торкнуться підготовки боксерів до боїв на олімпійському ринзі, можна тільки гадати. Нині готуються сім українських боксерів (п’ятеро з них завоювали олімпійські ліцензії на відбіркових турнірах). Фахівці запевняють, що найбільші шанси посісти призові місця мають володар сіднейського «срібла» Андрій Федчук (вага до 81 кг) і Олексій Мазикін (понад 91 кг).
Тоді як багато хто з провідних наших атлетів бережуть свої сили для головного старту чотириріччя, показуючи нічим не примітні результати, декотрі їхні майбутні конкуренти в Афінах наважуються і на світові рекорди. Наприклад, російські стрибунки з жердиною Олена Ісинбаєва і Світлана Феофанова спільними зусиллями підняли планку майже до п’яти метрів; ефіопський стаєр Кененіса Бекеле перевищив світове досягнення шестирічної давності свого знаменитого земляка Хайле Гебреселассіє в бігу на 10 тисяч метрів майже на дві секунди... Вразив світ і феєрверк світових рекордів американських плавців на відбірковому олімпійському турнірі у Лонг-Біч.
Незабаром ми дізнаємося, хто в Афінах буде «зі щитом»...
