У наявності тривожна тенденція: темпи розформування військових санаторіїв за стрімкістю перевершили масштаби скорочення Збройних сил України. Посудіть самі: в 1991 році оздоровниць Міноборони було 26, в 2002-му стало 16, цього року залишилося 10(!). У результаті неоголошеної війни здоров`ю українських військовиків (з числа яких тільки офіцерів, ветеранів війни й військової служби — пільговиків — один мільйон) десь дівається майно, техніка, устаткування й обладнання. Особливо тривожною темою є доля десятків гектарів найдорожчої землі, що належала відомчим оздоровницям — справжнім парковим перлинам Південнобережжя.
Дивною закономірністю «військових переворотів» біля Чорного моря є те, що їх скоюють завжди в кращих лікувальних та оздоровчих закладах. Діючі санаторії й пансіонати уже давно масово передають певним і непевним орендарям. Ділки не гребують навіть перепрофілюванням дитячих протитуберкульозних санаторіїв. Хіба їм до того, що від сухот страждає вже два мільйони земляків? Прикладів брутального поводження з лікувальними оазами країни, хитрих гешефтів і підлих оборудок верховодів всесильного чорного ринку Південнобережжя Криму — хоч греблю гати.
Останній міцно забитий гвіздок у нинішній курортний сезон викликав неабиякий резонанс не лише на кримському узбережжі. Адже скандал розгоряється довкола групи військових санаторіїв Партеніта, Ялти, Судака, Феодосії. Почався він більше місяця тому, але набув обертів саме зараз. Причому новизною армійських прийомів не здивував. Коли офіцери Територіального центру курортології й реабілітації «Крим» (колишній Партенітський військовий санаторій) разом зі своїм начальником, полковником медичної служби Геннадієм Барамією заступили на службу, біля дверей їхніх кабінетів уже виструнчилася брава охорона, яка їх, на їхню ж територію, не пустила. Каже: «Заборонено! Є наказ!» Медики почали пояснювати, що мають обслуговувати, робити процедури, приділяти увагу аж 1,5 тисячі відпочивальників, які приїхали сюди оздоровитися за путівками. А серйозні охоронці на їхні аргументи дістали свіжий наказ міністра оборони № 383 від 29 червня 2004 року про призначення на посаду начальника центру громадянина Анатолія Середюка (який, до речі, уже був начальником цього санаторію).
Сказала охорона і про те, що контроль за виконанням цього наказу покладено на першого заступника міністра оборони. Показала навіть наказ нового начальника за № 144 від 2 липня про заступання на посаду згідно з наказом самого міністра. У другому пункті військового документа написано, що Г. Барамія перебуває вже в розпорядженні першого заступника міністра.
Зненацька звільнений Геннадій Барамія, який досі не мав жодних зауважень від своїх вищих командирів, досі дивується (як і всі, хто знає цю ситуацію): чому блискавично-екстрену операцію в стилі східноазійських переворотів додумалися здійснити в розпал курортного сезону? Це позначилося на якості роботи всіх служб масштабної оздоровниці. Нині — найнапруженіший період роботи військових медиків.
Та, як заведено в армії, наказ є наказ, отримав — виконуй мовчки. Дискусій тут не вітають. Тому того самого дня, 2 липня, наказом № 164 новий начальник А. Середюк наполіг на комісійному розкритті кабінету нинішнього начальника центру. Та й що могли вдіяти офіцери військової частини, колектив оздоровниці, коли побачили озброєну групу охоронців? Звісно, хлопці сумлінні й суворі, чесно відпрацьовували укладений з ними договір. От тільки досі не вдалося дізнатися медикам, хто їм оплатив відрядження й роботу? І чому цю відповідальну місію не доручили місцевим військовикам? Обійшлося б набагато дешевше...
На надзвичайну й дивну для тисячного колективу подію група його працівників, разом з представниками різних служб та організацій за межами військової частини, одразу відреагувала тривожно-прохальними листами на адресу Голови Верховної Ради України В. Литвина, міністра оборони Є. Марчука, групи народних депутатів.
У колективних петиціях люди переконували високих урядовців і посадовців у тому, що за всі чотири роки роботи на посаді начальника центру кандидат медичних наук, заслужений лікар АРК Г. Барамія разом з колегами зумів зробити високорентабельною збиткову до нього оздоровницю. Якщо до початку його керівництва санаторій був давнім боржником, працював сезонно — з весни до осені, то нині оздоровлює людей весь рік. Працівники, які в колишнього керівництва безуспішно вимолювали зарплату, вже забули про борги. Їх немає і по жодному з платежів. Невпізнанно змінилися їдальня, шість корпусів, реконструйованих за європейськими стандартами. Тут тепер нові меблі, телевізори, холодильники, на пляжах нові будиночки, солярій, опоряджено унікальний за чарівністю 40-гектарний парк, що підступає до самісінького Аю-Дагу — славнозвісної Ведмідь-гори.
На все це знайшлося більше мільйона гривень, зароблених трудівниками центру. Сюди провели газ, що вже протягом року дало змогу зекономити мільйон гривень, які вирішили витратити на подальше облаштування й підвищення комфорту оздоровниці. А чого варте перекриття п’ятдесяти тисяч квадратних метрів ще не так давно геть дірявого даху! Не випадково два останні роки поспіль центр «Крим» одержував дипломи «Найкращий курорт Алушти», ввійшов до числа лідерів кримських курортів. Популярність оздоровниці зростає. Лише торік від реалізації путівок отримано 24,4 млн. грн. — у 2,6 разу більше, ніж у переломному 2000 році.
Тож не дивно, що за долю головного годувальника Партеніта вболіває кожен. Людям цікаво, чому приспічило Міністерству оборони змінювати керівників якраз у розпал курортного сезону? Чим викликана така поспішність? Адже це стосується одного з найпопулярніших місць відпочинку й ефективного лікування тисяч людей. Дехто з активних учасників щоденних народних дискусій навіть припускає думку, що реорганізацію прибуткової «фабрики здоров’я» в елітному місці задумано для того, щоб її збанкрутити, а потім дешево купити. А що, мало такого надивилися?
Стародавній Партеніт — батьківщина святого Іоанна, єпископа Готського, помітного церковного й політичного діяча Візантії VІІІ століття. На думку істориків, саме тут відбувся найромантичніший епізод трагедії Евріпіда «Іфігенія в Тавриді» — викрадення статуї таврської богині Діви, про яку розповідав ще Геродот у V столітті до Різдва Христового. Нині тут знаходиться санаторій державного підприємства «Укрвійськкурорт», структурного підрозділу Головного медичного управління Міноборони України, — Територіальний центр курортології й реабілітації «Крим», навколо якого сьогодні сиплеться стільки бойових стріл. Це й не дивно: за обсягом та якістю послуг санаторій став провідним в Україні. Тут одночасно можуть відпочивати й лікуватися півтори тисячі душ з розміщенням в одно-, дво- і тримісних номерах десяти категорій зручностей. А ще є спеціалізоване дитяче відділення. Скрізь триразове харчування з усіма видами дієт. Сучасна лікувально-діагностична база проводить усі необхідні клінічні й функціональні дослідження. Чудовий 17-кілометровий пляж з розважальною інфраструктурою. Є два кінотеатри, бібліотеки, дискотеки, танцмайданчики, більше десятка затишних кафе, дитячі майданчики й атракціони...
Не випадково торік «Укрвійськкурорт» серед семи підприємств та організацій України удостоєно Європейського призу у сфері якості, а також диплома й сертифіката Європейського центру досліджень ринку (Бельгія) — за високі виробничі досягнення, ділове лідерство у своїй галузі. Так що улюблене місце відпочинку генералів, як на мене, — надто ласий шматок, за який, очевидно, триватимуть битви не лише між військовими.
...Тим часом начальник центру й водночас командир військової частини
А 0360 Геннадій Барамія звернувся по роз’яснення до Верховного Головнокомандувача — Президента України, з рапортами до директора Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони В. Юрченка. Відповідей чекає й досі. Але не бездіяльно. Захищає власну честь і професійну бездоганність у листах і поданнях до військового прокурора Ялтинського гарнізону Р. Склярова, військового прокурора Військово-Морських Сил України О. Лемешева, до Військового апеляційного суду Центрального регіону України.
Мудрі державні люди є скрізь. Тож суд уже 5 липня виніс рішення з вимогою призупинити реалізацію наказів і новоявленого начальника, і міністра оборони України про призначення А. Середюка: «до вирішення справи в судовому порядку».
Коли й чим закінчиться нинішній південнобережний скандал, з нетерпінням чекає (не лише у Криму, а й у Києві) багато зацікавлених і тих, кого цікавить доля карколомних пертурбацій.
Крим.
