ДАТ «Чорноморнафтогаз» досі не може отримати ліцензію на розробку перспективної площі Суботіна на шельфі Чорного моря. І це незважаючи на те, що компанія виконала всі необхідні проектні і підготовчі роботи. Тож «Чорноморнафтогаз» через простоювання самопідйомної бурової установки «Сиваш», встановленої на площі Суботіна ще у червні, щомісяця зазнає збитків у розмірі трьох мільйонів гривень.
Протягом кількох останніх років було проведено низку досліджень Прикерченського району на шельфі Чорного моря, які засвідчили перспективність розробки запасів вуглеводнів. Аерокосмічна і сейсмічна розвідки, що їх було проведено 2003 року, дали можливість оцінити і підтвердити прогнозовані ресурси цієї площі в обсязі майже 24 мільярдів кубометрів природного газу. І це тоді, коли річний обсяг видобутку газу в Україні становить 18 мільярдів кубометрів. Тому цілком зрозумілою є зацікавленість потенційних розробників в отриманні ліцензій на геологічне дослідження площі Суботіна з подальшою експлуатацією відкритих родовищ.
Логічно, що єдиним підприємством, яке здатне технічно і технологічно здійснити комплекс геологорозвідувальних робіт та облаштувати морські родовища у регіоні, є ДАТ «Чорноморнафтогаз». Виробнича програма «Чорноморнафтогазу» на 2004 рік передбачає буріння першої свердловини на площі Суботіна за рахунок власних коштів. Тому, щоб вчасно розпочати геологорозвідувальні роботи, компанія ще у лютому 2003 року подала до Міністерства екології і природних ресурсів повний комплект документів, потрібних для отримання ліцензії. Однак ліцензії так і не одержала.
Вдруге заявку на отримання ліцензії з розробки площі Суботіна ДАТ «Чорноморнафтогаз» передало до Держкомітету з природних ресурсів вже на початку липня цього року, та... З’ясувалося, що саме у липні Держкомітет розпочав процедуру видачі ліцензій на розробку і розвідку родовищ вуглеводнів компанії «Regal Petroleum Corporatіon Ukraіne» (RPCU). Зазначимо, що саме ця компанія вже отримала дозвіл на розробку Свиридівського і Мехедівсько-Голотовщинського газоконденсатних родовищ у Полтавській області і право вільно розпоряджатися видобутою продукцією: газом, газоконденсатом, етаном, пропаном і бутаном. Упродовж 20 років RPCU вестиме розробку родовищ, прогнозовані запаси яких становлять 25,1 мільярда кубометрів природного газу і 5,83 мільйона кубометрів газового конденсату.
Але, якщо врахувати, що RPCU працює на українському ринку видобутку вуглеводнів лише з 1999 року, то така демонстрація пріоритетів Держкомітетом з природних ресурсів під час видачі ліцензій не може не викликати певних запитань. Тим паче, якщо зважити на результати перевірки Координаційного комітету у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, котрі виявили численні порушення у сфері видачі ліцензій. У виданому за підсумками перевірки указі Президента України Держкомітетові з природних ресурсів доручалося навести лад у сфері користування надрами і забезпечити облік розвідувальних та експлуатаційних свердловин, розпорядник яких не встановлений. А численні звернення до вищих органів державної влади, зокрема, до Прем’єр-міністра і Генпрокурора, у яких зверталася увага на порушення законодавства під час видачі ліцензій RPCU, призвели до появи окремого доручення Першого віце-прем’єра Миколи Азарова до голови Держкомітету Миколи Злочевського про призупинення дії ліцензії. Та чи не означають останні події з видачею ліцензії на розробку площі Суботіна на Чорноморському шельфі, що ситуація у галузі користування надрами практично не зрушила з місця?
Зазначимо, що з 1995 року розробку Свиридівського і Мехедівсько-Голотовщинського родовищ здійснювало держпідприємство «Чернігівнафтогазгеологія», правонаступником якого стало дочірнє підприємство НАК «Надра України». Однак «Надрам України» не вдалося отримати ліцензії на ці об’єкти. Як, до речі, й іншим українським компаніям, що брали участь у конкурсі — «Укрнафті» і «Укргазвидобуванню». Таким чином RPCU, інвестувавши відповідно до договору про спільну діяльність з «Чернігівнафтогазгеологією» у розробку зазначених родовищ майже 60 мільйонів доларів, здобула контроль над свердловинами, які було пробурено за державний кошт і запаси яких значно перевищують інвестиції іноземного партнера. Але українське законодавство чітко зазначає, що під час визначення родовищ, які повинні бути виставлені на конкурс, необхідно враховувати обсяг інвестицій у їх розвідку. У випадку із Свиридівським і Мехедівсько-Голотовщинським родовищами цього чомусь не відбулося. Хто відповість чому?
Саме ці обставини вказують на те, що й чорноморська площа Суботіна може опинитися у заручниках плутанини, яка склалася у сфері користування надрами України. Водночас зволікання з боку Держкомітету з природних ресурсів із видачею ліцензій гальмує реалізацію проекту освоєння площі Суботіна, яка має велике значення для забезпечення енергоресурсами Кримського півострова. Адже за умови щорічного видобутку на цій площі природного газу хоча б в обсязі мільярд кубометрів ДАТ «Чорноморнафтогаз» зможе повністю забезпечити Крим природним газом. Чи варто втрачати таку можливість?
