Переглядаючи та слухаючи місцеві ЗМІ, інколи дивуюся з того, як деякі колеги запопадливо співають осанну начальникам, котрі начебто дбають про тих, хто конче потребує соціального захисту.
Переважна більшість друкованих і електронних мас-медіа у підлабузницькому екстазі на всю округу курять фіміам доброчинності своїм патронам і патронесам, замовчуючи при цьому, що милостиню щедрі «благодійники» переважно виймають з бюджетних кишень і дуже рідко відривають від «прихватизованих» багатомільйонних статків.
До сумського корпункту «ГУ» лише за попередні два місяці пошта доставила близько двох десятків листів, сповнених відчаю і розпуки. Серед адресантів найбільше пенсіонерів, багатодітних та чорнобильців, яких публічні «благодійники» день за днем нахабно й без жодних докорів сумління позбавляють навіть крихітної надії на завтрашній день.
— Бодай би їм подавали з такою щедрістю, як вони нам, — напосідав на мене знайомий чорнобилець, якого я необачливо намагався переконати, що нова влада міста вже розробила програму соціального захисту найбільш знедолених сумчан. — Їхня чергова програма — звичайнісінька фільчина грамота, якою пересічним людям стараються замилити очі, — продовжував атаку чорнобилець. — Хочеш подивитися на неї в дії? Тоді пройдися сумськими аптеками, порівняй ціни на ліки та медикаменти у приватних і комунальних закладах, і тобі без жодного підказування стане зрозуміло, чого вартий цей «захист».
Наступного дня за порадою одного з фармацевтів визначаємо з найбільш затребуваних три найменування ліків: краплі для закапування очей — «Квінкс», капсули «Есенціале форте «Н» — їх застосовують при радіаційному синдромі, захворюванні печінки та інших болячках, та знеболюючі уколи «Діпроспан» — і, не відкладаючи справу в довгу шухляду, мерщій вирушаю у вибірковий вояж аптеками за пошуком істини. Для достовірності результатів вибираю дві комунальні і вдвічі більше приватних. Саме з останніх і розпочинаю перевірку. Перша на моєму шляху — аптека приватної фірми «Астра». Одна ампула «Діпроспану» тут коштує 16,94 гривні, упаковка «Есенціале форте» — 42,75 гривні, упаковка «Квінаксу» — 20,05 гривні. Наступна — ТОВ «Аптека 97»: «Діпроспан» — 18,7 гривні, «Есенціале» — 42,8 гривні, «Квінаксу» в продажу немає. Аптека «Петропавлівська»: «Діпроспан» —22 грн., «Есенціале» — 41,5 грн., «Квінакс» — 20,1 грн. Остання з приватних аптек розташована на вулиці Дзержинського: «Діпроспан» — 16,8 грн., «Есенціале» — 42,8 грн., «Квінакс» — немає.
Тепер черга за комунальними, яким найбільше довіряють бідняки. І даремно. Ціни в них безбожніші, ніж у їхніх приватних конкурентів. Аптека № 178: за ампулу «Діпроспану» хворому доведеться викласти 25 грн. (!), упаковку «Есенціале» — всі 45 грн. (!), «Квінакс» — відсутній. Аптека № 180: «Діпроспан» —20,2 грн., «Есенціале» — 47,8 (!), «Квінакс» — 20,85 грн.
Підіб’ємо баланс. У приватній «Астрі» набір цих ліків загалом коштує 79,74 грн., у комунальній № 180 за них здеруть на 12 відсотків більше — 89,85 грн., а ось у 178-й доведеться викласти 90,2 гривні. Найбільша різниця між вартістю «Діпроспану» становить 8,2 грн., «Есенціале форте» — 6,3 грн. Хоч як там крути, а правда на боці чорнобильця: безперервні декларації сумських начальників про соціальний захист населення і справді — фільчина грамота, блеф, нісенітниця (визначення вибирайте на свій розсуд. — Авт.), розраховані хіба що на дитсадкову малечу.
За роз’ясненням такої розбіжності звернувся до відповідних працівників Сумської облдержадміністрації. Відповіді так і не одержав, оскільки начальство у відрядженні, а пані економіст «не відає, не чула, не може підміняти керівництво, бо цінова політика це його прерогатива».
У державну інспекцію контролю за цінами в Сумській області йшов швидше за інерцією, аніж з надією з’ясувати ситуацію. Інтуїція не підвела: аптеки взагалі випали з їхнього поля зору, бо й гадки не мали, що комунальні фармацевтичні установи спроможні на таке здирництво. Тепер знають і пообіцяли негайно розпочати їхню перевірку.
А що зміниться від цього? Адже завтра чи післязавтра, після нової копійчаної благодійної акції чергового «благодійника», місцева преса знову співатиме йому дифірамби. Зате, як і раніше, на її сторінках ви не знайдете навіть куценької інформації про те, що під час оформлення у стаціонар у деяких сумських лікарнях з кожного пацієнта просять сплатити від 3 до 10 гривень «подушного» на «благочинність». Мало того, у деяких лікарнях на подаяння хворих закуповують медикаменти і медприлади, зокрема фонендоскопи...
Яке резюме? Не дуже вірте балачкам про соціальний захист — довше проживете.
Суми.
