Учені Вінницького національного технічного університету розробили для місцевого підприємства ВАТ «Вінницяхімпром» ефективний метод переробки відходів
Авторському колективу вчених у складі доктора технічних наук професора Володимира Сердюка, кандидата технічних наук доцента Леоніда Несена та асистента Петра Боднара у результаті проведених пошуків та лабораторних досліджень вдалося отримати незвичний в’яжучий будівельний матеріал. На його основі виготовили цемент (безвипалювальний) та стінові блоки.
У відвалах ВАТ «Вінницяхімпром» накопичилося приблизно 950 тисяч тонн фосфогіпсових відходів. Що з ними робити? Відповідь на поставлене запитання шукають і на інших підприємствах хімічної промисловості. Відходи хімічного виробництва не лише завдають шкоди довкіллю. Вони ще й «підривають» економіку підприємства: для утримання таких відвалів, подекуди їх називають міною сповільненої дії, потрібні додаткові витрати...
Як пояснив керівник проекту професор В. Сердюк, незвичність полягає в тому, що фосфогіпсові в’яжучі не є водостійкими. А якщо так, то про які будматеріали на їх основі може йти мова? У тому й суть наукової роботи, що зуміли підібрати необхідні мінеральні добавки, завдяки яким цей матеріал став придатним для використання у будівництві. Патент України на винахід (№ 37215) авторському колективу видано саме за створення в’яжучого матеріалу та методу його отримання з відходів хімічного виробництва.
Після того, як було отримано новий вид цементу, у довготривалій копіткій роботі можна було ставити крапку. Створення вкрай потрібного будівельного матеріалу, всі три основні показники якого (міцність на стиск, коефіцієнт розм’якшення та морозостійкість) відповідають установленим у будівництві нормативам, це вже неабиякий успіх. Але винахідники на цьому не зупинилися. Вони вирішили пройти шлях, як то кажуть, від «А» до «Я»: випробували і вдосконалили ними таки розроблене обладнання для виробництва такого цементу. Під час дослідно-експериментальних випробувань такого обладнання несподівано з’явилася ідея створення ще однієї технологічної схеми — виготовлення з тих самих відходів хімічного виробництва стінових матеріалів щільної і «ніздрюватої» структури. Основою для них став той самий в’яжучий матеріал. А ось добавки частково змінилися — довелося застосувати матеріали підвищеної водостійкості.
Автори винаходу відзначають надзвичайно високу ефективність виробництва таких матеріалів. Нічого дивного, адже основою для них слугують... відходи, уже згаданий фосфогіпс та зола-винос. Щоб не перевантажувати читача цифрами, наведеними у порівняльній таблиці техніко-економічних характеристик, зазначу лише, що виробництво стінових блоків із фосфогіпсозольного бетону за собівартістю дешевше у 2,1—2,2 разу від тих, що їх виготовляють з піно- і газобетону. Щоправда, їхні теплозахисні властивості дещо гірші. Але за нинішніх умов упровадження нових теплоізоляційних технологій, кажуть учені, цей недолік можна легко компенсувати.
У міцності вони перевершують матеріали з пінобетону, але поступаються виробам із газобетону. Тому їх можна застосовувати для зведення малоповерхових будівель.
Чи не найбільше під час роботи дослідникам довелося сушити голови над екологічними параметрами нових матеріалів. Тому абсолютно всі дослідження у цьому напрямі узгоджувалися з Міністерством охорони здоров’я. За їх результатами це відомство дало дозвіл на їх впровадження у виробництво. До речі, частково це вже зроблено. За словами співрозмовників, окремі елементи запропонованих технологій виробництва будматеріалів із відходів хімічного виробництва уже застосовано на практиці. Їх, зокрема, апробовано у науково-дослідному проектно-конструкторському інституті «Молния», що у Харкові, а також в Українському державному центрі з випробування та прогнозування техніки і технологій.
Як з’ясувалося, для реалізації проекту науковців поки що немає одного — коштів. Сума, за попередніми підрахунками фахівців, становить 3—3,5 мільйона гривень.
Однак підприємство нині переживає не найкращі часи. Воно проходить період санації. Але обійти гору відвалів «хімпромівцям» все одно не вдасться. Отож проект доведеться реалізувати. Головне, що він уже є. З часом, сподіваємося, й кошти знайдуться.
Вінницька область.
