За повідомленням прес-служби управління СБУ в Луганській області, днями низка підприємств і установ регіону одержали листи від громадянина Зімбабве Джеймса Кунта. Ні в знайомстві, ні тим паче в родинних зв’язках керівники цих структур з представником африканської країни не перебувають. Але чорношкірий друг був цілком відвертий з незнайомим українцем, повідавши йому свою сумну історію. Ось вона.
У результаті земельної реформи, яку почав здійснювати президент Зімбабве Роберт Мугабе, у країні почалися безладдя і масові вбивства. Однією із жертв цієї вакханалії став батько автора листа —доктор Джері Кунта. Він був убитий, але незадовго до цього трагічного дня встиг разом із сином з’їздити до сусідньої країни, а конкретно — до ПАР, Йоганнесбург і помістити на рахунок приватної страхової компанії 28,5 мільйона доларів. За словами Джеррі Кунта, ці гроші призначалися для покупки сільгосптехніки, агрохімікатів і облаштованості нових ферм у Свазіленді. Але закони ПАР, як пише автор листа, не дозволяють біженцям займатися фінансовими операціями, тому він шукає закордонний рахунок, на який міг би перерахувати свої мільйони для тимчасового заощадження. Послуга, про яку він просить, зрозуміло, буде добре оплачена: 25 відсотків від усієї суми Кунта пропонує особисто адресату як комісійні, ще 70 відсотків обіцяє інвестувати в економіку нашої країни.
Фахівці служби безпеки охрестили такі послання «другим пришестям». Перший потік листів припав на початок 90-х років. У зону уваги здебільшого нігерійців тоді потрапили чомусь державні підприємства. Але оскільки, як відомо, у той час вони переживали не кращі часи, та й валютний контроль був дуже жорсткий, приваблива пропозиція в більшості випадків залишилася на папері. Хоча історії, викладені в епістолярному жанрі, і пропозиції були дуже цікавими. Кілька сюжетів кримінальних серій прес-служба управління СБУ оприлюднила.
У першому випадку мова йде про долю дружини начальника служби безпеки при покійному диктаторі Нігерії Абаче. Влада нібито переслідує її родину, конфіскувала все майно, тому африканка змушена звертатися по допомогу до луганського партнера, адресу якого дали в Торговельній палаті. Вона просила зберегти на рахунку підприємця її незареєстровані 18,5 мільйона доларів, що зберігаються в одному з банків Беніну. 25 відсотків від суми мільйонерка обіцяла заплатити за послугу, 10 відсотків — за здійснення переказу, а 75 відсотків віддати в розпорядження луганського друга доти, доки зможе залишити свою країну. Від телефонних дзвінків жертва репресій просила тимчасово утриматися: її розмови прослуховуються. Тому обговорення угоди наполягала погодити зі своїм адвокатом, що живе в Амстердамі.
Ще одна історія — про проблеми якогось директора федерального міністерства Нігерії з питань молодіжного спорту і культури. Зовсім незнайомому луганському підприємцю він поскаржився, що при нинішньому статусі чиновника не може відкрити рахунок за кордоном і попросив про допомогу. Йшлося про можливість переказу на рахунок нового друга 25 мільйонів доларів, які нібито призначалися для проведення в Нігерії чемпіонату світу з футболу серед юніорів. Нехай, мовляв, вони полежать доти, доки чиновник особисто не приїде за ними до Луганська.
Таких історій багато. Пишуть «жертви політичного геноциду», «нащадки» міністрів, що очолювали групу сприяння золото-, алмазодобувної промисловості, «нещасливі сироти», батьки яких були лідерами революційного об’єднаного фронту Сьєрра-Леоне, «дочки» колишнього диктатора Заїру. І всі вони, за їх словами, чомусь уподобали луганського підприємця і, крім України, жодній іншій країні свої мільйони довірити не можуть.
«Ну і нехай шлють нам свою «зелень», — скаже обиватель. — А ми вже знайдемо їй застосування, щоб вона росла».
Коментар правоохоронців багато що пояснює.
Це чистої води афера, і полягає вона в спокусі мільйонами, що можуть дістатися просто так. Потрібно лише дати незаповнені бланки своєї фірми з підписами і печатками. А далі... Далі той, хто зважився на таку угоду, залишається не тільки без нігерійських грошей, а й без своїх рідних гривень. Одержавши згоду про розміщення валюти на рахунку, аферисти відразу починають давати розпорядження з проведення різних операцій. Наприклад, перерахувати гроші для оплати послуг юриста, що працює над контрактом, для оформлення переказу грошей на банківський рахунок. У результаті в Африку йдуть десятки, сотні тисяч доларів, а дата одержання обіцяної суми увесь час відкладається. Власне, її ніколи і не буде отримано. З допомогою правоохоронних органів установлють, що надіслані документи сфальсифіковані, а особи, які вели переговори, невідомі.
Нігерійський період закінчився в 90-х. Нинішня хвиля шахрайства прийшла здебільшого з Південно-Африканської Республіки. Але розкрутити луганчан на великі суми шахраям не вдається. Профілактику таких взаємовідносин вони пройшли ще в 90-х роках.
