Оптимальна організація путини, міцний флот і засоби вилову,точні прогнози, дешеве пальне лишилися... у спогадах
На Чорному морі нині розпал вилову шпротів. Працює близько 30 сейнерів. Третина з них — миколаївські, одеські й херсонські. За перше півріччя виловили майже 12 тисяч тонн шпротів. Частка «Кримрибакколгоспсоюзу» становила 2,5 тисяч тонн.
— Торік у цей час виловили на чотири тисячі тонн риби більше, — каже голова штабу путини в Азово-Чорноморському басейні Петро Поляков. Трудитися доводиться наосліп, без сейнерів розвідки збанкрутілих «Керчрибпрому» й «Південрибпошуку», де працювало понад 15 тисяч рибалок, які забезпечували більше половини надходжень до міського бюджету. Чимало трудівників моря подалися на заробітки у закордонні найми, де надто часто стають заложниками роботодавців-аферистів.
Тим часом у країні споживання рибопродукції скоротилося з 18 до 3 кілограмів на рік. Цього року вилов риби й морепродуктів у Криму може знизитися до 30 тисяч тонн замість звичних 50. Наші рибалки спалюють дороге пальне, самотужки шукаючи рибні місця. Улови доводиться за десятки й сотні миль везти на переробку до Керчі, оскільки немає транспортних суден, які оперативно приймали б вилови у морі. Тож риба для споживача стає «золотою». Оптимальна організація путини, міцний флот і засоби вилову, точні прогнози, дешеве пальне лишилися... у спогадах. Безгрошів’ям паралізовано втілення унікальних напрацювань керченських учених щодо поліпшення видобутку й підвищення рибних запасів. Участь у путині біля наших берегів великих риболовних суден з об`ємними тралами, що розраховані на роботу у великих морях і океанах, порушує екологічну рівновагу й біоценози, підриває рибні запаси.
До зубожіння вітчизняних рибалок призводить масова інтервенція прибалтійської рибопродукції невисокої якості за порівняно низькою ціною. Україна переповнена тамтешніми шпротами, хоча Європа відмовилася від них через невідповідність стандартам. А в Керчі уміють виробляти шпроти, якісніші й смачніші за прибалтійські, тому й дорожчі. Захистити інтереси українських рибалок досі не вдалося. Замість захисту внутрішнього ринку митом хтось на державному рівні наполегливо лобіює інтереси чужих держав на збиток вітчизняній рибній галузі. Це пригнічує економіку місцевих рибоколгоспів і переробників, які через кволу реалізацію своєї продукції не мають коштів на розвиток виробництва, оновлення флоту, розв’язання соціальних проблем. Тому варто відроджувати наш риболовний флот, створювати його берегову інфраструктуру, готувати зміну бувалим рибалкам. Це дасть можливість повернутися до традиційних, але нині втрачених районів промислу.
Підстави для швидкого відродження галузі є. У Криму міститься крупний рибогосподарський комплекс із переробними підприємствами, промисловими холодильниками, морськими рибними портами, сітев’язальними фабриками, інститутами, ставковими господарствами. З надією на відродження галузі працюють учені, конструктори, рибалки-промисловики. Національною програмою будівництва рибопромислового флоту України на період до 2010 року і програмою відродження галузі, розробленої урядом автономії, передбачено найближчим часом зробити Крим одним із головних постачальників морської і ставкової риби.
Крим.
