Нещодавно мені подарували документ, знайдений в анналах українських захисників споживачів із Західної України, котрий проливає світло на таємницю обгорткового паперу.
Нормативних актів, що регулюють правовідносини стосовно захисту прав споживачів, є дуже багато: за моїми підрахунками, лише найзначніших (законів, правил, інструкцій) — майже 140. Проте маємо й невідомі документи, що залишилися нам від союзної нормативної бази.
Таким документом є лист Міністерства торгівлі СРСР № 074-75 від 23.05.73 р. «Про посилення контролю за правильним використанням обгорткового паперу під час продажу продовольчих товарів», досі не скасований і не замінений українськими нормотворцями.
У листі зазначено, що «неправильне застосування розміру обгорткового паперу, котрий кладуть на вантажну і гирьову площадки ваг, призводить до навмисного обваження покупців і є грубим порушенням правил торгівлі».
Відповідно до цього документа, зокрема, 100—200 грамів вареної ковбаси продавець зобов’язаний загорнути в папір розміром 20х30 сантиметрів, а 200 грамів сала — 20х22. Упаковка на півкілограма сиру має бути 15х22 сантиметри, а на півкілограма м’яса — 32х40. Оселедець у розсолі попросіть покласти в кульок 28х38 на кожні 250 грамів, а ось кілограм м’яса птиці — 40х50. 250 грамів солодощів потребують упаковки невеликого розміру — 14х20 сантиметрів.
Світлана  ТОРОПЧИНА-АГАЛАКОВА.