Статистика, ще та, перебудовна, вказує на те, що в тих країнах, де кращий добробут населення, комуністичні партії малочисельні, і навпаки: чим бідніша країна, тим чисельніша компартія. А вже кожен хай міркує, як хоче: чи тому комуністів мало, що люди добре живуть, чи тому люди добре живуть, що комуністів мало.
Маленька Кампучія — знищений кожен третій, а це — три мільйони. Було два В’єтнами: в одному життя як життя, а з другого люди пливли у відкрите море на плотах, ризикуючи потонути чи одержати кулю від прикордонника; дві Кореї: одна серед найрозвиненіших країн світу, а в другій люди мруть з голоду (здогадайтесь, котра комуністична). Дві Німеччини, розділені стіною, — і чи треба вказувати, з якої в яку втікали люди, ризикуючи життям? Здавалося б, якщо є на землі місце для раю, то це мала б бути Куба. Та з неї, з великим ризиком для життя, також втікають люди.
На політичній карті світу нема жодної країни, де б марксизм показав на практиці свою позитивну живучість. Чому така прекрасна ідеологія, а приносить лихо? А тому, що ця теорія мало враховує людську природу. От бились-бились найкращі уми над створенням вічного двигуна. Хороша теорія про забезпечення людства енергією. А які моделі розробляли! Зроблять модель — а вона не працює. Виявилося — не враховували закони тертя. Так і марксизм не враховує закони життя і людської природи.
У фойє обласної лікарні, де колись лікувався автор цих рядків, висів великий стенд з фотографіями лікувальних установ області. Під однією був напис: лікарня партійного та радянського активу області. Довелося довго, наче найгіршому учневі, кілька разів перечитувати оте і вдумуватися в його значення... Виявляється, є два паралельні світи, які не стикаються. В однім актив, а в другім пасив — сіра маса.
Свого часу Юрій Андропов возрішив трохи потрясти партійних функціонерів, так би мовити, полегшити їхню турботу про загальнолюдські цінності. Ось цитата із книги «Золото партії»: «Слідчі вимели з сейфів і тайників будинку Георгадзе 8 кілограмів діамантів та алмазів, 100 золотих зливків (по 20 кг), 40 мільйонів карбованців, 2 мільйони доларів, гори перснів, сережок, каблучок, кулонів, картини Леонардо да Вінчі, Рубенса, Ван Дейка, Айвазовського. Загалом на 6 мільярдів карбованців».
Що казати про вище партійне керівництво! Може, хтось із перших керівників республік залишився бідняком? Чи, може, хтось повів свою республіку шляхом, вказаним «мудрим вченням»? Комуністи не захотіли визнати голод в Україні 1933 року геноцидом. Хоча цей факт уже визнаний світом. Вони вважають, що був неврожай. Та навіть будь неврожай: хіба це давало підстави знищити мільйони українців? Треба було на весь світ кинути клич: рятуйте наших людей від голодної смерті! Та якби хоч у малій часточці комуністи на ділі доводили свою людинолюбну ідеологію, мали б сказати людям, щоб хто як міг рятувався, а не запирати червоними заслонами вмираючі села. І якщо теперішні комуністи не засуджують практику своїх попередників, то вони згодні з нею. Зрада мільйонів мертвих заради захисту людиновбивства — що це ? Коментарі зайві.
Сьогодні кажуть, що суспільне багатство поділене між маленькою зграйкою політичних пройдисвітів із колишньої радянської номенклатури і тіньового криміналу. Що тут скажеш? Був і поділ, і грабунок, але то не реформи. Кримінал уже давно не тіньовий, а яскраво освітлений: ми кажемо кримінал — розуміємо влада, ми кажемо влада — розуміємо кримінал.
Ті, що все життя трудились і складали якісь заощадження, а тепер не мають грошей на ліки і на хліб, голосують не за ідеологію, а проти тих, хто має мільйони доларів і напередодні виборів роздає дрібні подачки у вигляді підвищень зарплат і пенсій чи пакетиків з гречкою. Люди готові бути з чортами з пекла, аби лиш змінити тих, які, обравши собі інші кольори, довели країну до того, що вона за соціальними бідами — на перших місцях у світі, а за рівнем життя — на останніх.
Цю владу прагнуть змінити не тільки комуністи. Є інші сили, які бажають змінити теперішнє становище народу. В республіках Прибалтики, що були в одному з нами Союзі, середні пенсії й зарплати 400—500 доларів. Чи скоро Україна буде хоч близько до цього при подачках «благодійників» з теперішнього уряду? Мабуть, варто задуматись, чому така разюча різниця між ними і нами.
А може, варто голосувати за цю владу? Як-не-як вона каже, що за темпами економічного зростання Україна виходить на перше місце в світі. Якщо це правда, то кожній сім’ї приносили б реальні й вагомі прибутки оті приватизаційні сертифікати, що мали б бути часткою майна України. Нема дивідендів від акцій?
В Україні є три вагомі політичні сили. Дуже і дуже мало різняться між собою обіцянки, які вони дають людям. Хай кожен сам визначить, кого підтримувати.
Химчин,
Косівський район
Івано-Франківської області.
