Європейський вибір України, яким ми пишаємося як одним з найбільших завоювань незалежності, означає не тільки обіцянки розбудовувати громадянське суспільство чи виїздити час від часу в західному напрямку, щоб на різних самітах вислуховувати докори за недотримання вищезгаданої обіцянки. Європейська інтеграція —комплекс цілком конкретних дій, серед яких далебі не на останньому місці стоїть підготовка фахівців з новим мисленням, які легко орієнтувалися б у сучасному світі.

Мабуть, саме це мав на увазі Президент Леонід Кучма, коли присвячував кілька указів створенню та розвиткові Української академії зовнішньої торгівлі. Серед основних завдань нового вищого навчального закладу глава держави зазначив підготовку та перепідготовку фахівців із зовнішньоекономічної діяльності, маркетингу, міжнародної економіки, фінансів, міжнародного права, правознавства та за іншими спеціальностями, пов’язаними із зовнішньоекономічною діяльністю. Як бачимо, сам перелік свідчить про значення створюваної академії — це не товарознавці продуктового чи промислового профілю, яких успішно «випікали» для «внутрішнього вжитку» в не такі вже й давні часи наші традиційні торговельні інститути.

Крім того, академія ще одним указом Президента визначена як базовий навчальний заклад з питань підготовки та перепідготовки фахівців у галузі антидемпінгового законодавства, розробки і практичної реалізації відповідних програм, що пов’язані зі вступом України до Світової організації торгівлі. За вагомий внесок у справу підготовки висококваліфікованих кадрів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, міжнародної економіки та права УАЗТ було нагороджено почесною грамотою Кабінету Міністрів. А вітаючи академію з п’ятирічним ювілеєм, Президент Леонід Кучма зазначив, що вона «стала визнаним і провідним в Україні центром підготовки фахівців для сфери зовнішньоекономічної діяльності... Переконаний, що успішний початок біографії вашого колективу матиме гідне продовження». Рівень академії промовисто демонструє і третє місце —після Могилянки та Національного університету імені Тараса Шевченка — в рейтингу вищих навчальних закладів столиці, оприлюдненого недавно на сторінках «Освіти».

Усе це дало підстави Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції і групі народних депутатів, зокрема Степану Гавришу, Сергію Осиці, Леонідові Кравчуку, звернутися з клопотанням до Президента про «позитивне вирішення питання — надання Українській академії зовнішньої торгівлі статусу національного вищого навчального закладу». Як розшифровується в цьому колективному клопотанні, «враховуючи загальнодержавне визнання результатів діяльності Академії, розроблення і практичну реалізацію нею найважливіших державних програм у сфері зовнішньоекономічної діяльності, наявність в Академії визнаних на загальнодержавному і міжнародному рівні науковців та їх авторських шкіл..., а також існування подальших перспектив розвитку Академії...»

Автор недаремно виокремила кілька вищезгаданих прізвищ. Мине небагато часу — клопотання про національний статус ще чекає вирішення в надрах адміністрації Президента, — а «існування подальших перспектив розвитку академії» перекреслили епістолярії протилежного змісту: «... незадовільний рівень організаційно-управлінської, навчально-методичної, кадрової та науково-дослідної роботи, якості знань студентів, діяльності керівництва УАЗТ... Пропонуємо вирішити питання щодо передачі Академії зовнішньої торгівлі, яка перебуває в управлінні Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, до управління Міністерства освіти та науки. Одночасно підготувати пропозиції про включення Академії ... до складу одного з провідних вищих навчальних закладів економічного профілю...» Під цим зверненням до Прем’єр-міністра В. Януковича, до речі, випускника УАЗТ 2001 року, спокійно підписалися і ... співавтори цитованого вище документа. Звідки така революційність змін у поглядах?

Можливо, її спричинив третій згаданий підписант? 2002 року Президент затвердив склад Наглядової ради УАЗТ. Заступником її голови та відповідальним секретарем було призначено Сергія Осику, визнаного фахівця в галузі зовнішньоекономічної діяльності, дипломата, вченого, політика. Керівництво УАЗТ такому призначенню зраділо: хто, як не Сергій Григорович, людина, яка доклала сил до створення академії, може краще вникнути в проблеми закладу, зрозуміти його потреби і оцінити зроблене? Очевидно, радість була передчасна.

У листопаді 2002 року благодійна організація «Центр досліджень СОТ, розвитку торгового права і практики», президентом якої є Сергій Осика, орендувала в академії нежитлове приміщення площею майже 353 квадратні метри. УАЗТ, на щастя, чи, як потім з’ясувалося, на нещастя, розташована в центрі Києва, в тихому куточку Печерська. Чотири співробітники благодійної організації досліджували СОТ у непоганих умовах, сплачуючи за «масштабні» метри майже символічну ціну. Наступного року Сергій Григорович, не зупиняючись на досягнутому благодійному рівні, запропонував керівництву академії віддати йому в оренду ще приблизно 335 квадратних метрів, а через кілька місяців апетити центру збільшилися знов на 227 з половиною квадратних метрів. Звичайно, дослідження СОТ, розвитку торгового права і практики — справа не тільки благодійна, а й благородна, але ж і сам орендодавець має десь примоститися зі своїми майже двома тисячами студентів, дванадцятьма кафедрами та сто тридцятьма викладачами. Якщо для чотирьох чоловік тісно на площі в 353 квадратні метри, то скільки треба життєвого простору всій академії, де заняття і так відбуваються у дві зміни?

Виходячи з цієї елементарної арифметики, господарі попросили «квартирантів» трохи зменшити обсяги «благодійності» і тимчасово припинити дію одного з договорів оренди: «у зв’язку з проведенням акредитації за спеціальністю «правознавство» та нестачею площ для забезпечення навчального процесу в УАЗТ відповідно до ліцензійних нормативів». Мабуть, така невдячна «дріб’язковість» орендодавця неприємно вразила орендаря. Тим паче що останній, за його твердженням, здійснював благодійність в облагородженому за власні кошти «інтер’єрі»: вартість поточного ремонту та опоряджувальних робіт у найманому приміщенні становить начебто 460 тисяч 192 гривні і двадцять копійок — ось таку суму вклали в поліпшення тільки 250 квадратних метрів орендованих приміщень, а тепер їм натякають на двері. Щоправда, господарі запевняють, що не раз, але безрезультатно просили центр надати підтвердження витрат у названій сумі, навіть заплющували очі на «двадцять копійок», але... Не одержали переконливих фактів про поліпшення квартирантами державного майна і від органів прокуратури та податкової адміністрації.

Зате в повному обсязі відчули радість від власної «гостинності» — чомусь раптово до них почали вчащати з усіх усюд контролери-перевіряльники. І, підозрюємо, не для того, щоб підтвердити право академії зватися гордим іменем «національна».

Торік у грудні, майже перед самим Новим роком, мабуть, щоб підсилити передчуття свята, заступник голови Наглядової ради Сергій Осика звернувся до Мінекономіки з проханням провести позапланову перевірку окремих фінансово-господарських питань діяльності академії: начебто такі матеріали потрібні йому не для простої цікавості, а для проведення чергового засідання Наглядової ради: такі дії нібито виконує за особистим дорученням Президента. До речі, відповідно до регламенту цього поважного органу, він має засідати раз на квартал. А що останнє, воно ж і перше, засідання Наглядової ради відбулося ще 15 травня 2002 року, то керівники та викладачі академії дуже зраділи такому розпорядженню Президента: проблем для обговорення зібралось багато. На жаль, якісь інші невідкладні справи перешкодили пану Осиці виконати особисту вказівку Леоніда Даниловича — досі члени Наглядової ради так і не зібралися за одним столом.

Зате тільки за нинішніх півроку в академії було проведено дев’ять перевірок на предмет фінансово-господарської діяльності та організації навчального процесу. З них лише одна планова. Особливо зворушує турбота про цільове використання бюджетних коштів. Це тоді як заклад уже давно в повному обсязі не фінансується з бюджету, якісь крихти — 19 відсотків від потреби — з нього перепадають тільки на зарплату викладачам. Коли почали розбиратися, хто і як ініціював цей прицільний контроль, взагалі «розчулились». То керівник одного відомства десь на ходу, на підвіконні Верховної Ради, підписує якийсь папірець без реквізитів, і це вважається скеруванням на перевірку; то державна податкова адміністрація Києва аж тричі підряд препарує дотримання податкового законодавства у відносинах з орендарями (лише благодійний центр виявився поза підозрою, хоч винаймає найбільшу площу); то деякі керівники депутатських фракцій і груп більшості візують колективний лист з вимогою «припинити неподобства». Щоправда, потім частина з них відкликає підписи, бо «читали на ходу», ще хтось «нічого не має проти академії, але є корпоративні зобов’язання» (? — Авт.) Як належить за правилами «кругової атаки», до штурму залучено й пожежних — Державний департамент пожежної безпеки МНС. Очевидно, щось їм не сподобалося у «проводці» навчально-методичного процесу, а може, й у відносинах з орендарями спостерегли пожежонебезпечну «іскру», бо на шість днів ізолювали корпус УАЗТ від електричних благ. Напевно, щоб майбутні фахівці оцінили перевагу європейської цивілізації над якоюсь заполярною частиною Єдиного економічного простору, де не в кожному чумі є «лампочка Ілліча»...

Тривалий час керівництво УАЗТ, зокрема її ректор Олександр Покрещук, брали удар на себе, намагаючись відгородити викладацький колектив, а особливо студентів, від негідного продовження, як казав Леонід Кучма, «успішного початку біографії». Але затяжна облога вочевидь упереджених перевірок, з повним нехтуванням заперечень та пояснень «суб’єктів контролю» перестала бути «внутрішньою справою» ректора. Стурбовані викладачі та студенти не збираються здавати свою альма-матер без бою. Вони готові до рішучих протестних дій.

— Мені дуже не хочеться, щоб наші студенти замість занять «вивчали право» в пікетах, — каже Олександр Покрещук. — Так само рішуче заперечую політичний підтекст нашого опору, в якому нас підозрюють деякі високоповажні панове. Жодної політики тут немає. Чому хтось вирішив, що може легко «придушити» вищий навчальний заклад, який має стратегічне значення для євроінтеграційного поступу України? Російській академії зовнішньої торгівлі вже 75 років, а ми випередили їх за переліком спеціальностей. Там щиро дивуються, як нам це вдалося, а тут прагнуть усе прикрити задля якихось власних амбітних планів...

Оскільки безпосередній «начальник» — Мінекономіки та з питань євроінтеграції — зберігає принцип невтручання у кращому разі, колектив студентів та викладачів УАЗТ звернувся по допомогу до найвищих у державі адресатів. Найоперативніше відгукнувся Комітет ВР з питань науки та освіти. Створена робоча група вивчила ситуацію, що склалася навколо Української академії зовнішньої торгівлі, і також констатувала дивовижний збіг між пригамуванням орендних апетитів благодійної організації і початком тотальної ревізійної атаки на УАЗТ. «Причиною ситуації, — сказано у довідці профільного парламентського комітету, — є передусім питання про оренду приміщення благодійною організацією «Центр досліджень СОТ, розвитку торгового права і практики» (далі «БО»), президентом якої є заступник голови Наглядової ради, народний депутат С. Г. Осика...» Як випливає з висновків робочої групи, у «благодійників» є ще одна причина для гніву на бунтівне керівництво академії: на засіданні вченої ради «розглядалося питання про направлення технічної допомоги канадського проекту через Мінекономіки безпосередньо на академію без участі в ньому посередника БО». Можна здогадатися про почуття відсунутих від посередництва...

Члени робочої групи докладно зупинилися на перевірках «опального» закладу, зазначивши, що «за висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Мін’юсту України жоден факт порушень, встановлених перевірками Мінекономіки, не знайшов підтвердження». Так само притягнуті за вуха претензії інших перевіряльників. Причому «ревізували» за розпорядженням віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань Дмитра Табачника не тільки академію, а і її коледж, зірвавши від надмірної ретельності його акредитацію. Тим часом з лютого у пана Табачника лежить звернення студентів і викладачів академії, де вони просять покласти край втручанням у навчальний процес, але відповіді і досі не одержали.

Цікаво, що з усього гуманітарного комплексу Дмитро Володимирович вважає пріоритетним: якість навчання в закладі під управлінням Мінекономіки — начебто не його парафії — чи наявність певної кількості квадратних метрів в затишному куточку столиці? А що, виселять УАЗТ, себто удосконалять підготовку зовнішньоекономічних спеців шляхом схрещення їх «з одним з провідних вищих навчальних закладів економічного профілю», які розкішні приміщення звільняться! Для наукової діяльності доктора історичних наук, академіка Академії правових наук цілком знадобляться. Хтозна, як після виборів доля складеться?

— Численні комісії, котрі останнім часом перевіряли різні напрями діяльності академії, раптове відключення електроенергії створюють ситуацію, яка перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу, оскільки відвертають від нього зусилля і час усього колективу, — відкоментував «ГУ» керівник робочої групи, голова підкомітету з питань фахової освіти Комітету ВР з питань науки та освіти професор Олександр Устенко. — Аналіз довідок та матеріалів комісій, які перевіряли академію, свідчить про упередженість, тенденційний характер та некоректну інтерпретацію низки положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів.

Ось така євроінтеграція виходить на практиці. Символічний приклад наших реалій. Якщо амбіції кількох людей, помножені на «корпоративну солідарність», можуть перекреслити стратегічні наміри керівників держави, яка ціна цим намірам? Менша, ніж плата за квадратний метр орендованої благодійною організацією площі в академії зовнішньої торгівлі.

Автор готова вислухати інші думки про цю проблему, бо всі намагання зв’язатися з державними достойниками під час підготовки матеріалу були безрезультатними.

P. S. На ситуацію в УАЗТ відреагувала й Уповноважена ВР з прав людини Ніна Карпачова: за зверненням студентів і трудового колективу академії відкрито провадження.