Серйозну тему порушив «Голос України» в інтерв’ю з генеральним директором Лисичанського ПКЧП «Термо-Златополь» Валерієм Бешенком «Газова плита на чотири конфорки...» у номері газети за 17 липня ц.р. Редакція одержала відгук з Державного комітету України з енергозбереження.
Справді, в Україні склалася така ситуація, завдяки окремим чиновникам із Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства котли з горизонтальним димоходом опинилися начебто поза законом. У листі першого заступника головного санітарного лікаря С. Бережного йдеться про заборону установки котлів з горизонтальним димоходом. Там же наведено посилання на скарги сусідів тих мешканців, які встановили в себе таке обладнання. Та коли спробували зв’язатися з цими скаржниками, то змогли знайти тільки одну людину, котра проживає у Закарпатській області і справді пише скарги в різні інстанції (вона написала вже більш як 20 листів). Представники Ужгородської СЕС зробили заміри в квартирі тієї людини, але жодних викидів там не виявили — все було в межах норми.
Я не бачу логіки: з одного боку, відповідно до вимоги Міністерства охорони здоров’я, Держбуд забороняє встановлювати у квартирах котли, бо викиди потрапляють до сусідів. Й одразу рекомендує замість установки котлів в окремих квартирах обладнати ними під’їзди або цілі будинки. Але головне, з усього цього створили таку проблему, начебто йдеться про якесь зовсім нове, унікальне обладнання. Насправді в Європі, Америці його використовують уже понад 30 років. І видавати газове опалювальне обладнання за «ноу-хау» можуть тільки українські чиновники. Але прогрес не зупинити. Сьогодні в Україні виробляють і ввозять понад 300 тисяч котлів з горизонтальним димоходом. На розробляння креслень і підготовку виробництва пішли мільярди доларів, ці гроші витрачали на створення обладнання, що розв’язало б багато наявних у державі проблем, починаючи від якості комунальних послуг і закінчуючи заощадженням енергоресурсів. І що? Тепер усе це заборонити?
Вважаю, було б непогано, якби деякі чиновники залишили в зимовий час свої київські кабінети і квартири, виїхали б за межі столиці кілометрів на 20—30 і подивилися, як насправді дотримують санітарних норм у будинках і квартирах за умови центрального теплопостачання. Нехай вони подивляться, чим і як опалюють свої житла люди. Було б ще краще, якби добродії відвідали Донбас, ті шахтарські селища, де після ліквідації шахт припинили існування котельні. Нехай би чиновники побували в тих містах, де закрито котельні цукрових заводів, з’їздили в села, де котельні не працюють уже понад десять років, а школи опалюють буржуйками.
Мабуть, Міністерство охорони здоров’я не турбує те, що навіть за незначних морозів знижується тиск газу в газопроводах, і котельні відключаються. А люди тим часом обігрівають свої будинки і квартири газовими плитами, електроприладами, саморобними пристроями. І, намагаючись зберегти тепло в будинках, мешканці не тільки не відкривають вікна, а й заклеюють вентиляційні решітки. У квартирах вигорає кисень і відбувається неповне згоряння газу, у результаті чого утворюється чадний газ і окис азоту. Сумніваюся, що у санітарних лікарів є статистика про те, скільки людей отруїлося продуктами згоряння, скільки захворіло на застуди і пневмонію через низьку температуру в квартирах. А чи замислювався хто-небудь над тим, що потужність котла з горизонтальним димоходом менша, аніж потужність газової плити. І якщо котел викидає продукти згоряння на вулицю, причому так, що на відстані 250 мм не виявляються їхні сліди, то газова плита викидає продукти згоряння у квартиру. Наведу для скептиків ще один факт. Викиди СО в автомобіля марки «Жигулі» за нормами становлять 1,2—1,5% від обсягу, а викиди газового котла — 0,005—0,014%, тобто вони менші від автомобільних більш як у 100 разів.
Не виправдані також посилання працівників газового господарства на відсутність технічної можливості забезпечення квартирних котлів газом, бо, за невеликим винятком, тиск газу у внутрібудинковій системі нижчий від нормативного. Мало того, треба зважати й на те, що за відсутності опалення мешканці найчастіше використовують газові плити для обігріву, а деякі «умільці» встановлюють іще саморобні пристрої на газову плиту. Зрозуміло, що установка міні-котелень, індивідуальних опалювальних котлів боляче б’є по монополісту «Теплокомуненерго», що одержує гроші за послуги, які надає, я вважаю, не в повному обсязі.
Досвід експлуатації міні-котелень та індивідуальних опалювальних котлів показує, що витрати енергоресурсів знижуються при цьому в три-п’ять разів. Тому зворотної дороги нема, тим паче для України, яка купує більш як половину використовуваних нею енергоресурсів.
Індивідуальне опалення сьогодні встановлюють переважно мешканці, котрі можуть собі це дозволити, маючи кошти, або ті, хто практично позбавлений навіть найгіршого опалення. Я знаю з власного досвіду, що таке користуватися послугами централізованого теплопостачання. У 2002—2003 рр. я платив по 1,46 грн. за один квадратний метр площі квартири на місяць, а температура коливалася від плюс 11 до плюс 14. Після установки індивідуального опалення у 2003—2004 рр., маючи постійну температуру в квартирі плюс 22—24, я платив тільки по 0,3 грн. на місяць за той самий квадратний метр. І вимкнув котла не 15 квітня, як це заведено за командою, а тільки 27 травня, коли потеплішало на вулиці.
Виходячи зі сказаного, вважаю, що некомпетентних керівників треба карати карбованцем і позбавляти посади. А в нашому випадку таких «фахівців» просто поселяти на одну зиму в неопалювану квартиру, щоб вони там чекали того моменту, коли весь будинок збереться встановлювати індивідуальне опалення. І ще було б непогано (адже порушуються права наших громадян), якби свої дії посадові особи звіряли з Конституцією України (ст. ст. 27, 28, 42, 48, 56, 68), а правоохоронні органи закликали їх до порядку.
Сьогодні підготовлено новий стандарт з газопостачання, і я сподіваюся, що всі проблемні питання в ньому буде розв’язано раз і назавжди.
Олександр ПАРШИН, заступник голови Державного комітету України з енергозбереження.
