Від Устилуга до Святої гори

...Їдемо краєчком української землі. Мобільні телефони показують, що ми в зоні досяжності польського стільникового зв’язку. Там, за Бугом, вже інша країна. І все, що Тут, сприймається особливо гостро: тут закінчується Батьківщина.

Містечко Устилуг. З усіх поїздок сюди мені найбільше запам’яталась одна. Тоді учасники І Міжнародного фестивалю «Стравінський та Україна» їхали «Ікарусом» до колишньої садиби композитора. Коли автобус минув табличку з написом «Устилуг», всі пасажири встали з місць і далі їхали стоячи. Відтоді минуло десять літ, а й досі переймаюся тим дивним почуттям першого побачення з Устилугом Стравінського, розумію той трепет душі, який відчували дослідники його творчості із США, Росії, Польщі, Білорусі, вперше ступивши на цю землю.

...Містечко в гирлі річки Луги було родинним гніздом дружини Ігоря Стравінського Катерини. Її батько Гаврило Носенко, відомий київський юрист, мав тут великий маєток. У Носенків в Устилузі не раз бував батько композитора — славетний бас Маріїнського театру Федір Стравінський. У домі тестя розпочинав свою творчу діяльність й Ігор Стравінський. Через рік після одруження (1907) він на місці колишньої садиби князів Любомирських будує за власним проектом будинок на зразок швейцарського шале: дах під червоною черепицею, мансарда, просторий балкон, звідки видно мальовничий берег Луги.

До оселі Стравінських вели дві алеї, кленова й липова, посаджені Ігорем та його братом Гурієм. Збереглися вони й нині, пробуджуючи в уяві картини майже столітньої давності, так само, як і тутешні краєвиди, де тихоплинна Луга впадає в Західний Буг. Саме ці чарівні місця надихали композитора. Над сімнадцятьма творами працював Стравінський в Устилузі. Серед них — шедеври світової музики, балети «Весна священна», «Петрушка», опера «Соловей».

Востаннє Ігор Стравінський відвідав Устилуг у 1914 році. Ігор Федорович не сприйняв Жовтневого перевороту, який забрав у нього отчий край, маєток, друзів. Він жив у Франції, у США, де його цінували: президент Кеннеді приймав маестро в Овальному кабінеті, серед його друзів був Чаплін. У 1962 році Стравінський відвідав СРСР. Хотів побувати і в Устилузі, пройти своїми алеями, зайти в дім. Але не пустили...

Донині стоїть в Устилузі будинок Стравінського, хоч і спотворений місцевими «архітекторами». Дім пам’ятає голос господаря, його музику. Тепер тут — музична школа і музей композитора, де можна побачити старий рояль маестро (на знімку внизу), книжки, фото, афіші, інші речі. Це єдине в Україні місце, де так вшановано пам’ять одного з найвизначніших композиторів ХХ століття. На жаль, каже Володимир Терещук, директор музичної школи та музею, волиняни ще мало знають про життя цієї видатної людини. Щоб тут частіше бувала молодь, варто регулярно проводити фестивалі, присвячені пам’яті Стравінського.

А втім, і саме місто дуже цікаве для туристів. Тут добре збереглось укріплене городище ІХ—ХІІ століть. Сто років тому в місті був спиртоочисний завод, тартак, де робили паркет для облаштування морських лайнерів. У 1915 році, щоб австрійським військам не дістався спирт, весь його запас із заводу спустили в Лугу! До речі, той завод належав Григорію Белянкіну, який був одружений з другою дочкою Гаврила Носенка — Людмилою.

Устилуг зберіг неповторність, поставши з попелу. 1941 року німці спалили його, уціліло кілька будинків. Згодом фашисти знищили майже всіх мешканців, більшість яких були євреями.

Сьогодні це невелике місто на україно-польському кордоні поволі розбудовується. Є тут де відпочити. Тож не забудьте включити в свої туристичні маршрути і Устилуг. Знайомство з «райським куточком» Стравінського подарує незабутні враження.

...Попрощавшись із Устилугом, їдемо до Зимненського Святогорського Свято-Успенського жіночого монастиря. Його золоті бані здалеку видно, навіть похмурого дня вони випромінюють сяйво. Свята обитель була довго занехаяна, тут стояла тракторна бригада. А це один з найдавніших монастирів України, на півстоліття старший Києво-Печерської лаври. Понад тисячу літ тому тут поселилися монахи. Їхнім прихистком були печери, що й нині відкриті для відвідування. Є тут і своя підземна церква. Кажуть, підземні лабіринти ведуть звідсіля аж до Успенського собору у Володимирі-Волинському — кілометрів за п’ять-шість.

Хреститель Русі Володимир збудував на високому березі Луги два храми і зимовий княжий терем. Звідси і назва — Зимне. Західніше від монастирської гори, яка зветься Святою, є пагорб — древнє городище племені дулібів. А північніше, в урочищі, що й досі зветься Велесове, було дулібське капище бога скотарства Велеса.

Вперше монастир згадується наприкінці ХІ століття в оповіді про відвідини цих місць печерським ігуменом Варлаамом по дорозі в Єрусалим. Імовірно, що цим самим шляхом йшов на велику прощу і святий Антоній Печерський. А ще один києво-печерський ігумен, преподобний Стефан, у 1090—1094 роках був Володимир-Волинським єпископом, а його обитель, напевно, була на Святій горі. Церковні історики називають києво-печерським подвижником і святителя Амфіолохія, Волинського архипастиря 1105—1022 років. Нібито помер він в одній із печер Зимненського монастиря.

Луцький князь Федір Чарторийський в 1495 році на місці дерев’яної церкви князя Володимира будує величний кам’яний Свято-Успенський храм. Відроджується Свято-Троїцька церква, над брамою звели дзвіницю, фортечні мури зміцнили могутніми вежами. За сприяння Чарторийських в монастирі відкривається друкарня.

Трагічною була доля обителі в радянські часи. Отоді й стояла тут тракторна бригада. Перед розпадом СРСР тут хотіли облаштувати кемпінг або готель з рестораном. Відродження монастиря почалося 1991-го, коли в Зимне з Корецького монастиря прийшли монахиня Стефана та інокиня Галина. Згодом Синод УПЦ возвів матір Стефану в сан ігумені, а 1996-го надав обителі статус ставропігії. Згодом закінчено розпис Успенської церкви, облаштовано і освячено храм Іуліанії Ольшанської.

Про дива в Зимненському монастирі є чимало переказів. Один зовсім недавній: прочани кажуть, що опівночі, напередодні 500-річчя Свято-Успенської церкви і повернення обителі Зимненської ікони Божої Матері, від церкви до небес спалахнув вогненний стовп, а із зачиненого храму залунала херувимська пісня.

Обитель над Лугою відзначила 1000-ліття. Відроджений монастир став архітектурною перлиною України. Сюди, доторкнутися до джерел духовності, щороку приходять тисячі прочан. Вогонь віри зігріває їхні серця.

Волинська область.