Вулицею Новоолександрівки ледве котив велосипеда геть п’яний чоловік, на вигляд не старший сорока років. Він весь час опирався на двоколісного «напарника». Та все одно раз у раз спотикався і навіть падав, випускаючи з рук свою веломашину. Хлопчаки мерщій бралися допомагати п’яному дядьку підводитися. А чоловік, весело сміючись, за копійки пропонував дітлахам придбати у нього... справжнісінький артилерійський снаряд. Везу ось, мовляв, у мішку на багажнику.
— Здасте на металобрухт і матимете не тільки на морозиво, — белькотів.
Хлопці у відповідь також сміялися, та не вірили, що в мішку може бути снаряд. Тоді після третього чи четвертого падіння п’яний не втерпів і розв’язав лантух. У ньому справді діти побачили снаряд. З переляку миттю розбіглися хто куди, мов мишенята, — подалі від біди. А незнайомець поплентався зі своїм велосипедом і «скарбом» на ньому далі. А коли вийшов за село і знову спіткнувся та впав, тоді й пролунав фатальний вибух. Його почула вся Новоолександрівка. Після нього у радіусі більш як сто метрів збирали останки загиблого чоловіка.
Дніпропетровськ.
