Україна олімпійська:1952—2004

Афіни хотіли приймати Ігри ще 1996 року, маючи на руках, здавався б, козирного туза — 100-річчя сучасного олімпізму. Але відтоді, як 1984 року у Лос-Анджелесі вперше до організації змагань було допущено приватний капітал (до цього фінансувала Ігри держава), гроші стали визначальним чинником під час вибору кандидата. Зрозуміло, що батьківщина кока-коли легко «спокусила» членів МОК і вони, як розповідають очевидці, ховаючи очі від розгублених прабатьків Олімпіад, оголосили Атланту олімпійською столицею-96. Щоправда, повторити фінансовий досвід Сеула-88, коли організатори отримали чистий прибуток у 288 мільйонів доларів, не вдалося, але і втрат практично не було - дохід перекрив витрати. Мало того, Атланті навіть вдалося витратити на Ігри менше, ніж Барселоні, яка до того ж «пролетіла» майже на 100 мільйонів.

Уже тоді спортивний світ бідкався з приводу просто-таки фантастичних витрат, які організатори змушені були планувати — і знаходити спонсорів! МОК марно намагався втрутитися в цей процес. Але якщо врахувати, що ця організація одержує від 10 до 30 відсотків прибутку, то зусилля швидше були формальністю, ніж щирим прагненням здешевити Ігри.

Сім років тому, коли Афіни зі сльозами на очах святкували із запізненням визнання тисячолітніх олімпійських заслуг, мало хто припускав, що настане 11 вересня — і світ, зокрема і спортивний, вступить у нову еру. Проблема безпеки зросла до таких розмірів, що витрати на неї перевершили всі прогнози і ніхто водночас не дає стовідсоткової гарантії. Афінський мільярд доларів нібито має стати нездоланною перешкодою для терористів, хоча, як свідчить досвід боротьби з цим злом в Іраку, на що витрачено вже набагато значніші суми, закрити всі «щілини» поки що не вдається.

Утім, безпека за всієї її дорожнечі аж ніяк не головна видаткова стаття олімпійського бюджету. Будівництво нових і реконструкція старих спортивних об’єктів, шляхи, готелі, страйки, виплати за загиблих робітників (життя 13 осіб уже принесено на вівтар Ігор), обслуговування всієї інфраструктури вилилося в ще одну небачену суму — 6,3 мільярда доларів. Дивно, але факт: перші три роки в Афінах не забили жодного цвяха в майбутні олімпійські об’єкти. Комісії перевіряльників лише констатували наміри афінян, але не бачили реальних кроків, що, зрештою, змусило Жака Рогга, президента МОК, заявити про загрозу зриву змагань. Уперше в своїй історії МОК... застрахував свій ризик майже на 170 мільйонів доларів. Греки захвилювалися, почали шукати гроші, але вдалося нашкребти майже нічого — близько 700 мільйонів. Врятувало становище, врешті-решт, телебачення...

Жак Рогг жахнувся і нещодавно заявив, що в майбутньому перевага надаватиметься тим містам, які вже мають розвинену олімпійську інфраструктуру і не пнутимуться зі шкури, щоб звести дах над стадіоном вартістю в 200 млн. Мало того, і сьогодні дах над стадіоном Мароуссі вагою в 18 тисяч (!) тонн (проект відомого іспанського архітектора Калатрава) все ще не готовий (на знімку).

Олімпійське містечко, зважаючи на все, теж буде не занадто комфортабельне. Організатори, запізно розпочавши заощаджувати «на сірниках», умеблювали кімнати лише ліжками і шафами, а холодильники й інше начиння пообіцяли ставити лише за додаткову плату. Як розв’язуватимуть проблему 40-градусної спеки, не знають не лише керівництво олімпійського містечка, а й відповідальні за проведення змагань з плавання. Здається, уперше за останні 20 років спортсменам запропонували змагатися просто неба, що може істотно вплинути на результати і створити нерівні умови для учасників (зранку вода — в нормі, а до вечора, до фіналів вона може перетворитися на окріп).

Зазвичай ціни на житло в олімпійській столиці завжди зростають як на дріжджах. І Афіни тут попереду: номери в готелях від 6000 до 54 000 євро за сім діб. Можна, щоправда, найняти віллу за 252 тисячі... Є місця і дешевші, але до стадіонів доведеться добиратися не одну годину. Щоб якось розрядити обстановку, в порту Пірей пришвартують до причалів 11 суперлайнерів, тимчасово перетворивши їх на готелі для туристів і VІP-гостей.

Деякі дії організаторів спричинили негативний відгук в Європі, але греки стоять на своєму і не мають наміру дослухатися до вимог різних благодійних чи інших організацій, які вимагають лояльно ставитися до бродячих собак і скасувати розширення мережі будинків розпусти.

Але, шановний читачу, за моїм багаторічним олімпійським досвідом (за плечима 15 Олімпіад) справи не такі вже й погані, навіть якщо врахувати весь негатив, зібраний у попередніх рядках. Витрати? Нагадаю, що багата Канада ще й дотепер винна цілий мільярд, але Ігри-76 були одними із найкраще організованих і надовго запам’яталися, хоча напередодні змагань чим лише не лякали нас ЗМІ. Я не сумніваюся, що Афінська Олімпіада-2004 не тільки не зменшить у світі інтерес до Ігор, а й залучить нові мільйони людей, які побачать у цьому дійстві, що не має аналогів, могутній стимул до об’єднання в ім’я більш мирного, доброго і надійного майбутнього. Недарма талісманами Ігор стали фігурки бога Аполлона і його сестри Афіни — копії скульптур VІІ століття до н. е.

Головне — це успіх самих змагань, нові рекорди, видатні досягнення духу людини. Хочеться вірити, що українські спортсмени виступлять краще, ніж у Сіднеї. Хочеться, щоб і любителі спорту в нашій країні, спорту, який зовсім недавно задавав тон в олімпійському світі, а нині переживає не кращі часи, по справедливості оцінювали виступи атлетів — епоха шапкозакидання, слава Богу, минула, і з’явилося розуміння, що 202 країни, які відрядили свої команди в Афіни, теж роблять усе можливе, щоб вирізнитися серед людської співдружності. Тому кожна медаль, яку здобудуть наші олімпійці, незалежно від її кольору, — на вагу золота. Утім, наш уряд уже зробив перший правильний крок до такої оцінки, підвищивши преміальні до 100 тисяч доларів за перше місце, 70 — за срібло, 50 — за бронзову медаль. Не завадило б уряду згадати, що відповідно до Олімпійської хартії призовими є вісім перших місць...

Якби ще й нашим претендентам на президентське крісло у своїх передвиборних програмах чітко зафіксувати обіцянку виділяти гроші не лише на чемпіонів, а й — головне! — на розвиток масового спорту в Україні, особливо дитячого...