Узагалі Сашкові подобається в таборі: ліс, річка, футбол, морозиво по обіді. Тільки до інших мами, брати, сестри приїздять, а до нього...
Он вихователька Ніна Василівна кличе купатися. А Сашко похнюпився, сидить у спальні. «Може, моя мама розкладу автобусів не знає? Зараз напишу їй, що перший приходить о восьмій, другий...»
Колись вони з мамою й татом їздили на дачу. Це було так давно, ще коли кицька Машка була кумедним кошеням. Тато обіцяв навчити Сашка водити «Жигулі». Та пізньої осені сталася аварія...
Сашко намацує під подушкою зім’яту хустинку, а в ній скручену в трубочку гривню. Цю гривню він виміняв на татів брелок до ключів. Якби хто знав, як важко було віддавати його! Хлопці бігають щодня у сільмаг за цукерками, а Сашко свою гривню зберіг.
На папір лягають перші слова: «Мамо, надсилаю тобі гроші на дорогу...» І як це він раніше не здогадався?
Лист Тетяна отримала на другий день. Тільки часу його читати в неї не було. Поспішала на весілля. Після гулянки страшенно боліла голова. «Лікувалася» бурячанкою, хай їй грець! Кицька сиділа на нерозпечатаному Сашковому листі, вмивалася. «До гостей, — подумала жінка. — Може, Володька зайде?!»
Якби кицька вміла читати, вона неодмінно знайшла б Сашкову гривню і купила мамі квитка до оздоровчого табору на Дністрі...
Віка БОБРОВА,учениця педагогічного ліцею.
Кам’янець-Подільський
Хмельницької області.
