Перед слідчим — пригнічений юнак, у якому важко впізнати вчорашнього неймовірно збудженого учасника студентських вечірок та дискотек. Кудись зникла його зверхність до однолітків, які принижено просили у нього в борг (до стипендії чи батьківської «субвенції») на косячок. Олексія тішила їх залежність: деякі з них були в нього на побігеньках за дозу... Сам він зізнався, що любив виділитись серед сірого натовпу, який зневажав без ніяких на те причин. Йому імпонувало бути в центрі уваги.

 

Тепер куди й поділась пиха. З «лідера» дев’ятнадцятилітній Льоха перевтілився у такого собі нетямущого юнака, який, мовляв, не знав, що його дії кваліфікуються як злочин і караються згідно із законом.

— Я більше не буду, — канючив він перед слідчим: чи то від боязні потрапити у в’язницю, чи від бажання знову відчути себе окриленим.

А перспектива опинитись за гратами в Олексія, який приїхав із Хмельницької області у Рівне здобувати освіту в одному з вузів, цілком реальна: йому загрожує від п’яти до десяти років позбавлення волі. За збут наркотиків. Уже на початку слідства міліція задокументувала п’ять фактів збуту ним «білої смерті», хоча їх, вочевидь, було значно більше.

Олексій не лише сам бавився травичкою, а й тішив нею (звісно ж, за гроші) студентів свого та інших вузів. Схоже, справа виявилась прибутковою, відтак Льоха поставив її на промислову основу: у себе на батьківщині у глухих, малодоступних місцях вирощував коноплі.

Зовсім по-іншому поводився розповсюджувач наркотиків серед молоді тридцятирічний рівнянин Ігор.

— А хіба держава подбала б про мене, якби я про себе не подбав? — робив із себе мученика наркоділок. — Ні роботи, ні житла в мене не було і не передбачалося. Тоді й узявся за цей бізнес. І була в мене мрія наварити кругленьку суму, щоб ні в чому не мати нужди...

— Ви хоч уявляєте, як тим батькам, чиїм дітям ви продавали дурман? — спробував достукатись слідчий до совісті майбутнього батька, на що той лише знизав плечима. Схоже, фраза, яку він час від часу вживав: «Люблю себе, любимого», — становить його справжню суть.

Справу розповсюдження серед підлітків важких наркотиків, які привозив із сусідньої Польщі, Ігор організував на широку ногу. Апетити наркоділка росли: йому стало тісно у невеличкій області, а тому створив у Києві фірму, яка слугувала прикриттям наркоділкам. Але правоохоронці не дрімали. Під час операції міліція затримала Ігоря з небезпечним вантажем.

— Нас не тішить той факт, що ситуація з підлітковою наркоманією в області далека від критичної і дещо благополучніша, ніж в інших регіонах, — розповідає начальник відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВСУ в Рівненській області полковник міліції Степан Процюк. — Прагнемо перекрити шляхи у школи та вузи. Торік порушено 261 кримінальну справу за фактом збуту наркотиків (на 100 більше, ніж у 2002 році), за два місяці нинішнього — 72, з них майже половина — у навчальних закладах.

Тільки одного тижня, впродовж якого міліція проводила рейд з виявлення наркотиків та осіб, які їх вживають, у навчальних закладах, порушено дев’ять кримінальних справ. У стані наркотичного збудження виявлено 14 учнів шкіл та училищ і студентів вузів.

Рівне.